Блог вчителя хімії та біології Петрук Людмили Миколаївни: Уроки хімії 9 клас

Тема. Склад і властивості основних класів неорганічних сполук.

Цілі уроку: повторити та узагальнити знання про склад, властивості основних класів неорганічних сполук, удосконалити вміння писати рівняння хімічних реакцій формувати соціальну компетентність (використання речовин на основі їх властивостей), комунікативну (забезпечити розвиток монологічного й діалогічного мовлення), розвивати самостійність учнів.

Обладнання: картки із завданнями, зразки оксидів, кислот, основ, солей.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань.

Форма уроку: урок – турнір.

Девіз: Природа вчить нас, що все у світі взаємообумовлено і має свою причину.

Хід уроку

I. Організаційний етап.

Ознайомлюємо учнів із завданнями на уроці, поділяємо їх на дві команди. Учитель. Сьогодні на уроці ми відправимось з вами у подорож по країні під назвою «Країна неорганічних сполук». У цій країні існують свої закони, певні закономірності, і навіть традиції. Подорожуючи країною неорганічних сполук ми будемо змагатись, але ці змагання будуть проходити в дружній формі, адже нашою метою є пригадати якнайбільше про оксиди. кислоти, основи та солі . Бажаю вам удачі!

II. Турнір.

1.Термінологічний бій.

Команди дають визначення термінів.

Перша команда: оксид, основи, реакція.

Друга команда: кислота, сіль, формула.

2.Хто більше?

Викидаються 4 кубики , на гранях яких написані хімічні символи. Команди складають якнайбільше формул хімічних сполук з хімічних символів, що випали. Кубики викидають 2-3 рази.

3. Далі, далі…

Команди повинні відповісти на максимальну кількість запитань. Часу на обміркування відповідей не дається.

1) Хто відкрив закон ЗЗМР ?

2) Назвіть формулу кухонної солі.

3)Що спільного у формулах всіх кислот?

4) Яка кислота міститься у шлунковому соку?

5) Яка кислота міститься у кислотних дощах?

6) Напишіть формулу основного компоненту піску.

7) Як називається реакція між кислотою та основою?

8) Як називаються розчинні у воді основи?

9) Назвіть формулу крейди.

10) У який колір забарвлюється лакмус у кислотах?

11)Перерахуйте властивості води.

12) У який колір забарвлюється фенолфталеїн у лугах?

13) Назвіть формули їдкого калі, їдкого натру, купоросної олії, мармуру, вапняної води, крейди.

14) Який кислотний оксид бере участь у фотосинтезі?

4.Конкурси «Хто швидше?» і «Знайди правильну відповідь»

А) хто швидше?

Біля дошки працюють по два представники від кожної команди: вони записують рівняння реакцій за схемами:

Na- NaO- NaOH-NaCl-AgCl

P-P₂O₅-H₃PO₄-Ca₃(PO₄)₂-CaSO₄

В) Знайдіть правильну відповідь.

Кожній команді видаються завдання, що виконуються в письмовій формі.

1) Підкресліть формулу манган оксиду (ІІІ)

a) MnO₂ б)Mn₂O₇ в) Mn₂O₃г) MnO₃

2) Якщо залізний цвях помістити в розчин купрум (ІІ) хлориду, то він покриється червоним нальотом міді. Відбувається реакція:

а) обміну б) заміщення в)розкладу г) сполучення

3)У три пробірки з розведеною сульфатною кислотою помістили по 1г магнію, алюмінію, срібла відповідно. В якій пробірці реакція не відбудеться?

4) У трьох пробірках знаходяться: вода, натрій гідроксид, хлорид на кислота. У кожну з пробірок помістили лакмус. У якій із пробірок він не змінить свого забарвлення.

5)До якого типу реакцій належить взаємодія купрум (ІІ) оксиду із сульфатною кислотою?

6) Укажіть реакцію нейтралізації:

А) KOH + HCl=

Б) Mn + HCl =

В) CaO + HCl=

7) Силікати – це солі:

А)сульфатної кислоти

Б) хлоридної кислоти

В) силікатної кислоти

8) яка з основ не розчинна у воді:

А)KOH Б)Ca(OH)₂ В) Fe(OH)₂

9) Яка із речовин є сіллю:

А)HNO₃ Б) CaCl₂В)KSO₄

10) З якою речовиною взаємодіють розчинні і нерозчинні основи:

А) водою

Б) кислотами

В) солями

5) Конкурс хіміків – практиків

Завдання

У пробірках без етикеток дано речовини:

А) натрій хлорид, хлорид на кислота, натрій гідроксид, фенолфталеїн;

Б) натрій карбонат, хлорид на кислота, натрій хлорид

Як не використовуючи інших речовин їх розпізнати?

6) Вікторина для вболівальників «Згадаймо хімію»

1) У яких харчових продуктах міститься багато заліза?

2) Назвіть метал, який будучи поміщеним у воду, надає їй бактерицидних властивостей?

3) Яким хімічним елементом багата морська капуста?

4) Яка кислота розчиняє скло?

5) Як очистити яйце, не розбиваючи шкаралупи?

7.Розшифруйте казку.

Запишіть зміст казки за допомогою формул і рівнянь хімічних реакцій, вкажіть тип реакцій.

«Товаришували Хлоридна кислота і Луг – Натрій Гідроксид. Одного разу Хлоридна кислота запросила в гості товариша. Луг надягнув своє фенол-фталеїнове вбрання і став малиновий. День був сонячний. Кислота вирішила показати товаришеві свій красивий сад. Вийшли вони в сад , але що це? Усі квіти, кущі, дерева засохли, хочуть пити й просять допомоги.

Давай допоможемо їм, – сказала Кислота і задумалась. – Але як?

Я знаю, як їм допомогти! – вигукнув Луг. – Об’єднаймо мою гідроксогрупу та твій Гідроген.

Із задоволенням, – погодилася Кислота.

Луг обійняв подругу, зникли Кислота і Луг. Потекла вода по коренях рослин. Усе ожило навколо, зазеленіло, зацвіло. Усі подякували своїм друзям».

8.Підбиття підсумків турніру.

Журі підбиває підсумки турніру.

ІІІ. Домашнє завдання.

Придумати хімічні казки, загадки.

Тема. Хімічний зв’язок, будова речовини

Цілі уроку: актуалізувати знання учнів про природу хімічного зв’язку, види хімічного зв’язку; розвивати вміння використовувати теоретичні знання для прогнозування властивостей елементів та їхніх сполук на підставі знань про будову атома й будову речовини; розвивати навички складання молекулярних і структурних формул речовин, описувати властивості речовин на підставі знань про хімічний зв’язок.

Тип уроку: повторення й систематизації знань.

Форми роботи: фронтальна, групова.

Обладнання: періодична система хімічних елементів, ряд активності металів, таблиця розчинності, схема до уроку 2.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань учнів з теми «Хімічний зв’язок. Будова речовини»

1. Фронтальна бесіда за основними питаннями теми

(з використанням схеми 2)

Поясніть, як ви розумієте поняття «хімічний зв’язок».

Хімічний зв’язок — це сила, що втримує разом певне число атомів, іонів, молекул.

Отже, це взаємодії, що приводять до об’єднання хімічних частинок у речовини. Хімічний зв’язок буває внутрішньо-молекулярним і міжмолекулярним (міжмолекулярні взаємодії).

Які зв’язки називаються міжмолекулярними?

Міжмолекулярні зв’язки — це зв’язки між молекулами. Це водневий зв’язок, іон-дипольний зв’язок (за рахунок утворення цього зв’язку відбувається, наприклад, утворення гідратної оболонки іонів), диполь-дипольний (за рахунок утворення цього зв’язку з’єднуються молекули полярних речовин, наприклад, у рідкому ацетоні) та ін.

Який зв’язок називається іонним?

Іонний зв’язок — це хімічний зв’язок, утворений за рахунок електростатичного притягання різнойменно заряджених іонів. У бінарних сполуках (сполуках з двох елементів) він утворюється у випадку, коли одні атоми легко віддають електрони, а інші схильні їх приймати (зазвичай це атоми елементів, що утворюють типові метали, а також атоми елементів, які утворюють типові неметали); електронегативність таких атомів значною мірою відрізняється (Δχ> 2).

Іонний зв’язок є ненаправленим і ненасичуваним.

Поясніть механізм утворення ковалентного зв’язку.

Ковалентний зв’язок — це хімічний зв’язок, що виникає за рахунок перекривання електронних хмарин неспарених електронів. Ковалентний зв’язок утворюється між атомами з однаковою або близькою електронегативністю. Необхідна умова — наявність неспарених електронів в обох атомів, що зв’язуються (обмінний механізм), або неподіленої пари в одного атома й вільної орбіталі — у другого (донорно-акцепторний механізм):

а	H - H	H2	Одна загальна пара електронів; H одновалентний
б		N2	Три загальні пари електронів; N тривалентний
в	H - F	HF	Одна загальна пара електронів; H і F одновалентні
г		NH4+	Чотири загальні пари електронів; N чотиривалентний

За характером перекривання електронних хмарин («орбіталей») ковалентний зв’язок поділяється на σ-зв’язок і π-зв’язок. σ-зв’язок утворюється за рахунок прямого перекривання електронних хмарин (уздовж прямої, що з’єднує ядра атомів), π-зв’язок — за рахунок бічного перекривання (по обидва боки від площини, у якій перебувають ядра атомів).

За кількістю загальних електронних пар ковалентні зв’язки поділяються на такі:

• прості (одинарні) — одна пара електронів (σ-зв’язок);

• подвійні — дві пари електронів (σ-зв’язок і π-зв’язок);

• потрійні — три пари електронів (σ-зв’язок і два π-зв’язки).

Подвійні й потрійні зв’язки називаються кратними зв’язками.

Наведіть приклади сполук із кратними зв’язками.

За розподілом електронної густини між атомами, що зв’язуються, ковалентний зв’язок поділяється на неполярний і полярний. Неполярний зв’язок утворюється між однаковими атомами, полярний — між різними (Δχ > 2).

Що таке електронегативність?

Електронегативність — це міра здатності атома в речовині притягувати до себе загальні електронні пари.

Електронні пари полярних зв’язків зміщені в бік більш електронегативних елементів. Власне зсув електронних пар називається поляризацією зв’язку. Часткові (надлишкові) заряди, що утворюються в процесі поляризації, позначаються δ+ і δ-, наприклад: Hδ+ ^ Fδ-.

Ковалентний зв’язок має спрямованість і насичуваність, а також здатність поляризуватися.

Для пояснення і прогнозування взаємного напрямку ковалентних зв’язків використовують модель гібридизації.

Гібридизація атомних орбіталей і електронних хмар — це передбачуване вирівнювання атомних орбіталей за енергією, а електронних хмарин — за формою в процесі утворення атомом ковалентних зв’язків.

Найчастіше трапляються три типи гібридизації: sp-, sp2- і sp3-гiбридизація. Наприклад:

• sp-гібридизація — у молекулах C2H2, BeH2, CO2 (лінійна будова);

• sp2-гібридизація — у молекулах C2H4, C6H6, BF3 (пласка трикутна форма);

• sp3-гібридизація — у молекулах CCl4, SiH4, CH4 (тетраедрична форма); NH3(пірамідальна форма); H2O (кутова форма).

Назвіть особливості металевого зв’язку.

Металічний зв’язок — це хімічний зв’язок, утворений за рахунок усуспільнення валентних електронів усіх атомів металевого кристала, що зв’язуються. У результаті утворюється єдина електронна хмарина кристала, що легко зміщається під дією електричної напруги, звідси — висока електропровідність металів.

Металічний зв’язок утворюється в тому випадку, коли атоми, що зв’язуються, великі й тому схильні віддавати електрони. Прості речовини з металевим зв’язком — метали (Na, Ba, Al, Cu, Au та ін.), складні речовини — інтерметалічні сполуки (AlCr2, Ca2Cu, Cu5Zn8 та ін.).

Металічний зв’язок не має спрямованості й насичуваності. Він зберігається й у розплавах металів.

Який зв’язок називається водневим?

Водневий зв’язок — це міжмолекулярний зв’язок, утворений за рахунок взаємодії високоелектронегативного атома й атома Гідрогену з більшим позитивним частковим зарядом. Утворюється в тих випадках, коли в одній молекулі є атом з неподіленою парою електронів і високою електронегативністю (F, O, N), а в іншій — атом Гідрогену, зв’язаний дуже полярним зв’язком з одним з таких атомів.

Наведіть приклади міжмолекулярних водневих зв’язків:

H - O - H ... OH2

H - O - H ... NH3

H - O - H ... F - H

H - F ... H - F

Внутрішньо-молекулярні водневі зв’язки існують у молекулах поліпептидів, нуклеїнових кислот, білків тощо.

Мірою міцності будь-якого зв’язку є енергія зв’язку.

Енергія зв’язку — це енергія, необхідна для розриву певного хімічного зв’язку в 1 моль речовини. Одиниця вимірювання — 1 кДж/моль.

Енергії іонного й ковалентного зв’язків — одного порядку, енергія водневого зв’язку — на порядок менша.

2. Будова речовини

На які групи за типом будови поділяються всі речовини?

На молекулярні й немолекулярні. Серед органічних речовин переважають молекулярні речовини, серед неорганічних — немолекулярні.

За типом хімічного зв’язку речовини поділяються на речовини з ковалентним зв’язком, речовини з іонним зв’язком (йонні речовини) та речовини з металевим зв’язком (метали).

Речовини з ковалентним зв’язком можуть бути молекулярними й немолекулярними. Це істотно позначається на їхніх фізичних властивостях.

Наведіть приклади речовин молекулярної будови.

Молекулярні речовини складаються з молекул, зв’язаних між собою слабкими міжмолекулярними зв’язками, наприклад: H2, O2, N2, Cl2, Br2, S8, P4 та інші прості речовини; CO2, SO2, N2O5, H2O, HCl, HF, NH3, CH4, C2H5OH, органічні полімери й багато інших речовин. Ці речовини не характеризуються високою міцністю, мають низькі температури плавлення й кипіння, не проводять електричного струму, деякі з них розчиняються у воді або інших розчинниках.

Які властивості мають речовини немолекулярної будови?

Немолекулярні речовини з ковалентними зв’язками, або атомні речовини (алмаз, графіт, Si, SiO2, SiC та ін.), утворюють дуже міцні кристали (виняток — шаруватий графіт), вони нерозчинні у воді та інших розчинниках, мають високі температури плавлення й кипіння, більшість із них не проводить електричного струму (крім графіту, що виокремлюється електропровідністю, і напівпровідників — силіцію, германію та ін.)

Охарактеризуйте фізичні властивості іонних речовин.

Усі іонні речовини — тверді тугоплавкі речовини, розчини й розплави яких проводять електричний струм. Багато які з них розчиняються у воді. Слід зазначити, що в іонних речовинах, кристали яких складаються зі складних іонів, наявні й ковалентні зв’язки, наприклад: (Na+)2(SO42-), (К+)3(PO43-), (NH4+)(NO3-) тощо. Ковалентними зв’язками пов’язані атоми, з яких складаються складні іони.

Наведіть приклади фізичних властивостей речовин з металевим зв’язком.

Метали (речовини з металевим зв’язком) дуже різноманітні за своїми фізичними властивостями.

Характерними фізичними властивостями металів є їхня висока електропровідність (на відміну від напівпровідників, зменшується з підвищенням температури), висока теплоємність і пластичність (у чистих металів).

У твердому стані майже всі речовини складаються з кристалів. За типом будови й типом хімічного зв’язку кристали («кристалічні ґратки») поділяють на атомні (кристали немолекулярних речовин з ковалентним зв’язком), іонні (кристали іонних речовин), молекулярні (кристали молекулярних речовин з ковалентним зв’язком) і металеві (кристали речовин з металевим зв’язком).

III. Керована практика

На розсуд учителя й залежно від підготовленості класу завдання можна використовувати для фронтальної, групової або індивідуальної роботи.

Завдання 1. Наведіть приклади речовин, які мають іонну, атомну й молекулярну кристалічні ґратки. Яка з цих речовин матиме найнижчу температуру плавлення, а яка — найвищу? Чому?

Завдання 2. Оксиген утворює хімічні зв’язки з Натрієм, Хлором, Нітрогеном і Цинком. Запишіть формули цих сполук, укажіть вид хімічного зв’язку й тип кристалічної ґратки. Поясніть, який зв’язок буде найменш полярним.

Завдання 3. З огляду на положення Оксигену, Сульфуру й Селену в періодичній системі укажіть вид хімічного зв’язку й тип кристалічних ґраток у сполуках цих елементів з Гідрогеном. Поясніть, у якій з цих сполук зв’язок найменш полярний.

Завдання 4. Який з хімічних зв’язків є найбільш полярним?

H - Cl, H - Br, H - І, H - P, H - S.

Поясніть, чому. Укажіть вид хімічного зв’язку.

Завдання 5. Наведіть приклади речовин, у яких Флуор утворює іонний, ковалентні полярний та неполярний зв’язки, укажіть тип кристалічних ґраток у цих сполуках.

Завдання 6. Метал масою 4,5 г, що має ступінь окиснення в сполуках +3, прореагував із хлоридною кислотою. При цьому виділився водень об’ємом 5,6 л (н. у.). Назвіть метал.

Завдання 7. Деякий метал масою 1,22 г у результаті взаємодії з хлором утворює сполуку масою 4,75 г. Ступінь окиснення цього металу в хлориді +2. Назвіть метал.

Завдання 8. У результаті взаємодії деякого металу масою 0,92 г з хлором одержали хлорид металу масою 2,34 г. Назвіть метал, якщо його ступінь окиснення в хлориді дорівнює +1.

Завдання 9. У результаті взаємодії деякого металу з водою в процесі нагрівання утворився оксид зі ступенем окиснення металу +2. Маса оксиду, що утворився, дорівнює 16,2 г, утвореної води — 0,4 г. Визначте, який метал було взято для реакції з водою.

IV. Підбиття підсумків і висновки

Оцінюємо роботу учнів, оцінки виставляємо за бажанням учнів.

V. Домашнє завдання

Тема: Значення розчинів у природі й життєдіяльності людини. Поняття про дисперсні системи, колоїдні та істинні розчини.

Мета: формувати поняття про розчини як багатокомпонентні системи. Ознайомити з класифікацією розчинів. Показати значення розчинів у природі та життєдіяльності людини. Сформувати поняття про дисперсні системи.

Обладнання: парфуми, лак в аерозольній упаковці, балончик із фарбою, аерозоль «Інгаліпт», 3 склянки з водою, крейда, цукор, олія.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

В житті ви не раз зустрічалися із поняттям «розчин». Що ви розумієте під цим поняттям?

Мета уроку: з’ясувати, що таке розчин та дисперсна система; яке значення вони мають у житті людини; познайомитися з класифікацією дисперсних систем.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

«Мозковий штурм»

Якщо одна речовина сильно подрібнена і рівномірно розподілена в іншій речовині, то виникає дисперсна система.

Дисперсні системи оточують нас всюди. Наведіть приклади.

Дисперсійними називають такі фізико-хімічні системи , в яких диспергована (подрібнена) речовина перебуває у вигляді дуже дрібних частинок в іншій речовині (дисперсійному середовищі)

Диспергавані речовини можуть перебувати в різних агрегатних станах. Яких? (газ, рідина, тверда речовина)

Дисперсійне середовище також може бути в різних агрегатних станах.

Усі ці дисперсні системи можна класифікувати за їх зовнішнім виглядом, властивостями, розмірами частинок.

Аерозолі – дисперсні системи, що містять подрібнені частинки (тверді або рідкі) розподілені у газовому середовищі.

Наприклад, туман, дим, лак для волосся, балон з отрутохімікатами, «Інгаліпт», парфуми.

Дуже велику роль мають в житті людини дисперсні системи, де середовищем є не газ, як у аерозолях, а вода. Такі системи, залежно від розмірів частинок поділяють на три групи.

Заповніть схему роб зош

Визначте вид дисперсної системи:

1. Молоко – емульсія

2. Суміш води та олії – емульсія

3. Кава – суспензія

4. Розчин солі у воді – істинний розчин

5. Оцет – істинний розчин

6. Сироп «Бісептол» - суспензія.

З’ясуємо, яке значення мають дисперсні системи у нашому житті. Запишіть схему і наведіть до неї приклади.

ІІІ. Узагальнення й систематизація знань

1. Що називається дисперсною системою?

2. Що таке диспергована речовина?

3. Що таке дисперсійне середовище?

4. Які дисперсні системи ви знаєте?

Прокоментуйте вірші:

1. Завжди будем пам’ятати,

Щоб воду мінеральну мати

Потрібно СО₂ нам розчиняти.

А щоб людину з стану непритомності підняти,

Треба водний розчин амоніаку застосувати.

(СО₂ та NH₃ - істинні розчини, які застосовує людина)

2. Щоб каву, чай посолодити.

Потрібно цукор розчинити.

І їжу ми не зможемо зварити

Без того, щоб її не посолити.

(цукор та сіль утворюють істинні розчини, які використовуються на кухні)

Яка дисперсна система утворюється, якщо у воді перемішати:

1. Бензин (емульсія)

2. Оцет (істинний розчин)

3. Крейду (суспензія)

4. Кухонну сіль (істинний розчин)

5. Глину (суспензія)

6. Лимонну кислоту (істинний розчин)

7. Олію ( емульсія)

Домашнє завдання:

Тема уроку. Розчин та його компоненти: розчинник, розчинена речовина. Вода як розчинник. Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок

Цілі уроку: формувати уявлення учнів про склад розчинів; ознайомити з властивостями води як універсального розчинника.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форми роботи: фронтальна бесіда.

Обладнання: таблиця розчинності, класифікація розчинів, схема будови молекули води, опорна схема.

ХІД УРОКУ

I. організація класу

II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Учні за бажанням зачитують творчі завдання.

Чи можна стверджувати, що розчини мають постійний склад? Чому?

III. Сприйняття й первинне засвоєння нового матеріалу

Розчини — це багатокомпонентні системи. Один із компонентів називається розчинником. Зазвичай це речовина, що перебуває в тому ж агрегатному стані, що й розчин. Якщо всі компоненти розчину перебувають в одному агрегатному стані, то розчинником уважається той компонент, якого в розчині більше.

У тому випадку, якщо одним із компонентів є вода, то саме вона й буде розчинником.

Вода — універсальний розчинник усіх речовин на Землі.

• Наведіть приклади водних розчинів.

• Наведіть приклади неводних розчинів.

За реакцією з водою всі речовини поділяються на три групи:

• розчинні;

• малорозчинні;

• практично нерозчинні.

Звертаємося до таблиці розчинності, згадуємо, як використовувати цю таблицю для визначення розчинності речовин у воді.

• Як можна пояснити таку особливість молекул води?

Звернемося до будови молекули води й розглянемо схему.

Тип зв’язку — ковалентний полярний, кут зв’язку — 104,5°.

Тип кристалічної ґратки — молекулярний.

• Ґратка молекулярна? Чому ж за нормальних умов вода — рідина?

Молекула води полярна — диполь. Між молекулами води виникає взаємне притягання за температури менш ніж 100 °С. Такий зв’язок називається водневим.

Розглядаємо схему водневого зв’язку між молекулами води.

Такий зв’язок можливий між молекулами води й молекулами полярних розчинених речовин. Така особливість молекул води — одна з причин її розчинної сили.

IV. Закріплення знань, осмислення об’єктних зв’язків і відносин

Згадуємо властивості води (на підставі знань про воду заповнюємо опорну схему).

Молекулярна формула:

Структурна формула:

M (H₂O)=

Поширення в природі

В організмі людини:

На Землі:

У Космосі:

Фізичні властивості

За атмосферного тиску 1 атм:

Т_кип = 100 °С

Т_плав = 0 °С

ρ = 1 г/см³.

Агрегатні стани:

Хімічні властивості

1. H₂O + Me₂O_n → Me(OH)_n (якщо Ме — активний, а основа — розчинна або малорозчинна)

Na₂O + H₂O →

CaO + H₂O →

CuO + H₂O →

2. H₂O + X₂O_n → H₂X₂O_n+1 (крім SiO₂)

P₂O₅ + H₂O →

CO₂ + H₂O →

SO₂ + H₂O →

3. H₂O + Me → Me (OH) + H₂ (якщо Ме — активний)

K + H2O →

Ca + H2O →

Cu + H2O →

Завдання 1

Обчисліть масу води, що утворюється внаслідок згоряння водню об’ємом 1,12 л (за н. у.).

Обчисліть об’єм пари води цієї маси.

Завдання 2

Обчисліть масу лугу, що утворюється в процесі розчинення у воді калію масою 3,9 г.

V. Підбиття підсумків уроку

Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Розв’язати задачу:

Обчисліть, яку масу сульфатної кислоти можна одержати з 3,2 г сірки.

Тема уроку. Розчинність, її залежність від різних факторів. Насичені й ненасичені розчини

Цілі уроку: розвивати знання учнів про розчини на прикладі поняття «розчинність»; формувати вміння розв’язувати розрахункові задачі з використанням поняття «розчинність»; з’ясувати фактори, що впливають на розчинність речовин; ознайомити учнів із класифікацією розчинів за розчинністю речовин.

Тип уроку: засвоєння вмінь і навичок.

Форми роботи: фронтальна бесіда, виконання вправ.

Обладнання: таблиця розчинності, схеми залежності розчинності деяких речовин від температури й тиску.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

1. Що таке істинний розчин?

2. чому вода є універсальним розчинником?

3. Назвіть інші відомі вам розчинники.

4. чи можна стверджувати, що речовини, які добре розчиняються у воді, будуть добре розчинятися в спирті?

5. Який зв’язок називають водневим?

6. З яких компонентів складається розчин?

7. Що означають поняття «малорозчинна речовина», «практично нерозчинна речовина»?

8. Назвіть відомі вам речовини, які практично не розчиняються у воді.

III. Вивчення нового матеріалу

Справді, не всі речовини однаково розчиняються у воді. Проведемо експеримент: візьмемо дві склянки по 20 мл води й додаватимемо в них порціями однакову кількість: у першу — цукру, у другу — питної соди. Зверніть увагу, після скількох порцій яка з цих речовин перестане розчинятися, а яку ще можна додавати й вона продовжує розчинятися?

Кількісно здатність розчинятися у воді визначається фізичною величиною — розчинністю.

Розчинність — це фізична величина, що показує, яку масу певної речовини можна розчинити в 1 л розчинника за певних температури й тиску.

Після нашого досліду дайте відповідь на питання:

— Як впливає температура на розчинність речовин?

Для більшості речовин розчинність збільшується з підвищенням температури, тобто температура є одним із факторів, які впливають на розчинність.

— Які ще фактори впливають на розчинність?

Природа розчинника й розчиненої речовини. Наприклад, бензин, не розчинний у воді, добре розчиняється в спирті.

Для газоподібних речовин значний вплив на розчинність має тиск. Наприклад: газована вода в пляшці.

Для різних речовин було експериментально розраховано й побудовано залежності розчинності від температури й тиску. Розглянемо в підручнику або на плакаті графіки залежності.

З рисунків видно, що за однієї і тієї ж температури у воді може розчинятися різна кількість різних речовин. Для деяких розчинність значною мірою змінюється з підвищенням температури, а для інших (наприклад, NaCl) змінюється несуттєво.

Розчин, у якому певна речовина за певних температури й тиску більше не розчиняється, називається насиченим.

Розчин, у якому вміст розчиненої речовини менший за розчинність за певної температури, називається ненасиченим.

— Як можна з насиченого розчину зробити ненасичений? (Нагріти, додати розчинник)

— А чи можна з ненасиченого розчину зробити насичений? (Остудити, додати розчинної речовини, випарити розчинник)

У результаті повільного охолодження насиченого розчину можна одержати пересичений розчин.

Такі розчини використовують для вирощування кристалів. Це дуже нестійкі системи, за найменшого впливу надлишок речовини випадає в осад.

Ненасичені розчини умовно поділяють на концентровані — з високим умістом розчиненої речовини, і розведені — з низьким умістом розчиненої речовини.

IV. Керована практика (тренувальні вправи)

Задача 1 У 620 г розчину, насиченого за 20 °С, міститься 120 г калій нітрату. Обчисліть розчинність цієї солі за температури 20 °С.

Розв’язання

1. Обчислимо масу розчинника.

620 - 120 = 500 (г).

2. Приймаємо густину розчину за 1 г/мл. Отже, об’єм розчину дорівнює 0,5 л.

У 0,5 л розчинника міститься 120 г KNO3

В 1 л розчинника міститься х г KNO3

х = 120 г/0,5 л = 240 г/л.

Відповідь: за 20 °С розчинність калій нітрату дорівнює 240 г/л.

Задача 2

Обчисліть масу калій сульфату, що виділиться зі 100 г розчину, насиченого за 100 °С, якщо остудити цей розчин до

0 °С. (Розчинність калій сульфату за 100 °С дорівнює 154 г/л, за 0 °С — 68,5 г/л.)

Розв’язання

У 100 г розчину міститься:

15,4 г K2SO4 за 100 °С

6,85 г K2SO4 за 0 °С

Δm (K2SO4) = 15,4 - 6,85 = 8,55 (г) K2SO4.

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Творче завдання. З допомогою графіка залежності обчисліть, яку масу NaCl, NaNO₃, Na₂SO₄ слід узяти для приготування 100 г розчину, насиченого за температури 100 °С. До якої температури необхідно остудити розчин NaNO₃, щоб половина солі випала в осад?

Тема уроку. Фізико-хімічна сутність процесу розчинення. Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин

Цілі уроку: формувати знання учнів про фізико-хімічну природу процесу розчинення; з’ясувати внутрішню сутність процесу розчинення; показати, що процес розчинення супроводжується не лише фізичними явищами, але й хімічною взаємодією розчинника й розчиненої речовини; дати уявлення про теплові явища, що супроводжують процес розчинення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форми роботи: розповідь учителя, демонстрація.

Обладнання: графіки залежності розчинності від температури, схеми процесу розчинення кристалів натрій хлориду.

Демонстрація 1. Теплові явища під час розчинення.

ХІД УРОКУ

I. організація класу

II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Робота з графіком залежності розчинності від температури, визначення розчинності речовин за різної температури.

Фронтальна робота над питаннями

• Назвіть компоненти розчину.

• На які групи поділяються розчини за розміром часток розчиненої речовини?

• Який із компонентів розчину прийнято вважати розчинником для істинних розчинів?

• Що таке розчинність?

• Які розчини називаються насиченими?

• Які розчини називаються ненасиченими?

• Які фактори впливають на процес розчинення? (Природаречовин, температура, тиск, перемішування, подрібнення твердих речовин)

• Подумайте й зі свого досвіду наведіть явища, що супроводжують процес розчинення.

Для відповіді на питання подивимося на процес розчинення калій перманганату у воді.

III. Вивчення нового матеріалу

Розчинення — фізико-хімічний процес.

У склянку з водою зануримо кілька кристалів калій перманганату. Розглянемо, що відбувається з кристалами. Які явища супроводжують цей процес?

• Відбувається руйнування кристалічної ґратки твердих речовин до молекул.

• Відбувається процес розподілу молекул розчиненої речовини між молекулами розчинника (дифузія).

• До фізичних чи хімічних явищ належить кожен із цих процесів?

Висновок: процес розчинення супроводжується фізичними процесами: руйнуванням кристалічної ґратки й дифузією.

Як прискорити цей процес?

• підігріти розчин (прискорюється руйнування й рух молекул);

• перемішати (прискорюється дифузія, молекули розчинника змивають з поверхні молекули розчинної речовини, відкривається доступ до наступних шарів).

Чи завжди розчин можна розглядати як механічну суміш розчинника й розчиненої речовини? На це питання нам допоможе відповісти наступний експеримент.

. Теплові явища під час розчинення

У три хімічні склянки наливаємо приблизно по 25 мл води, у кожну занурюємо термометр і записуємо температуру.

Потім у першу склянку додаємо приблизно 2,5 г натрій хлориду, акуратно перемішуємо, вимірюємо температуру.

У другу склянку додаємо приблизно 2,5 г амоній нітрату, перемішуємо, вимірюємо температуру.

У третю склянку акуратно доливаємо приблизно 2,5 г концентрованої сульфатної кислоти, перемішуємо, нагадуємо учням правила роботи з кислотами, вимірюємо температуру.

Порівнюємо, як змінилася температура в кожній склянці.

• Чому змінилася температура розчину?

Можна припустити, що енергія виділяється або поглинається в результаті певних хімічних процесів, що відбуваються під час розчинення.

Розчинення речовини супроводжується утворенням сполук між молекулами розчиненої речовини й розчинника. Цей процес називається сольватацією, якщо розчинником є вода — гідратацією.

Утворені сполуки називаються сольватами (гідратами).

Кристалогідрати -

Na₂CO₃ • 10Н₂0 - крист сода

Теорії розчинів

ТЕД Арреніуса теорія Мендєлєєва (гідратнаабо хімічна)

Хімічна реакція утворення гідратів супроводжується виділенням енергії. Ця енергія, зокрема, витрачається на руйнування кристалічних ґраток, дифузію та інші процеси, що супроводжують розчинення.

Якщо при цьому енергії сольватації (гідратації) недостатньо, розчин витрачає зовнішню енергію тому охолоджується (як у випадку амоній нітрату).

Якщо енергії більше, ніж необхідно для процесів, що супроводжують розчинення, енергія виділяється (як у випадку із сульфатною кислотою), розчин дуже розігрівається, навіть закипає. Це й пояснює необхідність дотримуватися правил приготування розчинів кислот: додавати маленькими порціями кислоту у воду. Іноді для приготування таких речовин їх додатково охолоджують, щоб уникнути вихлюпування речовин.

Висновок: розчинення — це складний фізико-хімічний процес.

IV. Узагальнення й систематизація знань

• Отже, які найпоширеніші процеси супроводжують розчинення?

• Чи можна вважати гідрати хімічними сполуками?

Демонструємо кристалогідрати.

V. Підбиття підсумків уроку

• Чи можна стверджувати, що розчинення є лише фізичним або лише хімічним процесом?

• Які факти доводять, що розчинення — складний фізико-хімічний процес?

• Багато безводних солей, зокрема перелічені вище, з часом збільшуються в масі. Чому?

• Чи можна використовувати кристалогідрати для приготування розчинів?

Визначити ẃ кристалізаційної води у гіпсі CaSO4·2H2O

Обчислити масу безводного натрій сульфату,яку можна добути із 32,2г глауберової солі Na₂SO₄•10H₂O

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Тема уроку. Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Приготування розчинів

Цілі уроку: ознайомити учнів зі способами вираження складу розчинів, поняттями «масова частка розчиненої речовини», «концентрація»; формувати навички використання цих понять для обчислень і приготування розчинів.

Тип уроку: формування нових знань, умінь і навичок.

Форми роботи: фронтальна бесіда, розв’язання задач.

Обладнання: таблиця розчинності, таблиці із завданнями.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.Мотивація навчальної діяльності Фронтальна бесіда

• Чим відрізняється розчин від механічної суміші?

• Чим відрізняється розчин від хімічної сполуки?

• Чи є склад розчину постійним?

• Які розчини називаються насиченими?

• Які розчини називаються ненасиченими?

• Які розчини називаються концентрованими?

• Які розчини називаються розведеними?

• Запропонуйте способи перетворення насиченого розчину на ненасичений.

• Запропонуйте способи перетворення ненасиченого розчину на насичений.

• Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовини в ненасичений розчин?

• Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовини в насичений розчин?

• Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовини в пересичений розчин?

• Скільки кристалізаційної води міститься в 1 кг мідного купоросу CuSO4 · 7H2O?

• Як приготувати розчин?

• Як визначити склад розчину?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Способи вираження складу розчинів

Склад розчину кількісно виражається концентрацією, співвідношенням кількості розчиненої речовини й розчинника.

Найчастіше використовується масова частка розчиненої речовини (відсоткова концентрація), яку можна обчислити за формулою:

де m(речовини) — маса розчиненої речовини, г;

m(розчину) = m(речовини) + m(розчинника) — маса розчину, г.

Використовуючи цю формулу, можна обчислити масу речовини й розчину:

Масова частка розчиненої речовини — безрозмірна величина, виражається в частках від одиниці або відсотках.

IV. Керована практика (виконання тренувальних вправ)

Задача 1

Обчисліть масову частку розчиненої речовини в розчині, одержаному в результаті змішування 20 г цукру і 130 г води.

Відповідь: 13,3 %.

Задача 2

(Самостійно за варіантами заповнюємо таблицю для самоперевірки.)

Обчисліть масову частку речовини в розчині, одержаному в результаті змішування:

Варіант	m(реч.), г	m(води), г	m(розч.), г	ω, %
1	30	170
2	50	100
3	5	95
4	100	100
5	70	130
6	25	175

Задача 3

Обчисліть, яку масу натрій хлориду й води необхідно взяти для приготування 200 г розчину з масовою часткою розчиненої речовини 10 %.

Відповідь: 20 г NaCl, 180 г H2O.

Задача 4

(Самостійно за варіантами)

Варіант	m(реч.), г	m(води), г	m(розч.), г	ω, %
1			120	5
2			200	12
3			300	7
4			150	15
5			400	25
6			200	18

V. Самостійна робота за варіантами

Варіант І	Варіант ІІ
Задача 1
Обчисліть масову частку розчиненої речовини, якщо для приготування розчину взяли
20 г калій нітрату і 140 г води.	70 г сульфатної кислоти та 110 г води.
Задача 2
Обчисліть масу солі й води, необхідні для приготування розчину
масою 400 г з масовою часткою розчиненої речовини — 15 %.	масою 500 г з масовою часткою роз чиненої речовини — 17 %.

VI. Підбиття підсумків уроку

Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів, проводить обговорення результатів самостійної роботи.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, заповнити таблицю:

Речовина	m(реч.), г	m(води), г	m(розч.), г	ω, %
K2SO4	75			15
NaNO3	20	70
NaOH	50		200
H2SO4		70		98

Тема. Обчислення масової частки і маси речовини в розчині.

Мета: закріпити знання про масову частку розчиненої речовини; формувати навички розв’язувати задачі з даної теми.

Обладнання: підручник «Хімія. 9 кл.» , картки з умовами задач.

Тип уроку: формування умінь та навичок

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Експрес-опитування

1. Як позначається масова частка розчиненої речовин?

2. В яких одиницях вимірюється масова частка?

3. Записати формулу, за якою обчислюється масова частка.

4. Записати формулу, за якою можна обчислити об’єм розчину, якщо відома його маса.

5. Як позначається густина розчину?

6. В яких одиницях вимірюється густина?

7. У 80г води розчинили 20г цукру. Яка маса утвореного розчину?

8. В 100г розчину міститься 10г солі. Яка маса води в даному розчині?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У вас уже є уявлення про масову частку розчиненої речовини. Тож сьогодні ми переходимо з вами до складніших задач.

ІІІ. Формування вмінь. Творче застосування знань, умінь, навичок

(розв’язування задач)

Задача №1

До розчину масою 80г з масовою часткою солі 15% долили 20 г води. Яка масова частка утвореного розчину?

Дано:

m(роз.) = 80 г m (NaCl) = m_роз∙ ω (NaCl)

ω₁ (NaCl) = 15% m (NaCl) = 80 ∙0,15 = 12 г

m(Н₂О) = 20 г m(роз.)₂ = m(роз.)₁+ m(Н₂О) = 80+20=100 г

m (NaCl)

ω₂ (NaCl) -? ω (NaCl) =

m(роз.)₂

ω (NaCl)₂ = = 0,12 або 12%

100

Відповідь: ω (NaCl)₂ = 12%

Задача №2

До 200г розчину соди з масовою часткою Na₂CO₃5% додали ще 80г соди. Якою стала масова частка соди в утвореному розчині?

Дано:

m(роз.) = 200 г m (Na₂CО₃) = m_роз∙ ω (Na₂CО₃)

ω₁ (Na₂CО₃) = 5% m (Na₂CО₃) = 200 ∙0,05 = 10 г

m(Na₂CО₃) = 80 г m₂ (Na₂CО₃) = 80+10=90 г

ω₂ (NaCl) -? m(роз.)₂ = 200+80 =280 г

m₂ (Na₂CО₃)

ω (Na₂CО₃) =

m(роз.)₂

ω (NaCl)₂ = = 0,32 або 32%

280

Відповідь: ω (Na₂CО₃)₂ = 32%

Задача №3

Визначте масу натрій гідроксиду, яку потрібно розчинити у воді, щоб одержати розчин об’ємом 100см³ (100 мл) з масовою часткою NaОН 20%. Густина розчину дорівнює 1,22г/мл.

Дано: m_роз

V(роз.) = 100 мл ρ =

ω (NaОН) = 20% V_роз

ρ_роз. = 1,22 г/мл

m_роз = ρ∙ V_роз

m (NaОН) -?

m_роз = 100∙1,22 = 122 г

m (NaОН) = m_роз∙ ω (NaОН)

m (NaОН) = 122 ∙0,20 = 24,4 г

Відповідь: m (NaОН) = 24,4 г

*Задача №4

Які маси розчинів натрій хлориду з масовою часткою солі 10% і 20% треба взяти, щоб добути 300г розчину з масовою часткою солі 12% ?

Дано:

ω₁= 10% 10 2

ω₂= 20% 12

ω₃= 12%

m(роз.)₃ = 300 г 20 8

m(роз.)₁ - ? 300

m(роз.)₂ - ? m(роз.)₁ = ∙2 = 60 г

2+8

300

m(роз.)₂ = ∙8 = 240 г

2+8

Відповідь: m(роз.)₁ = 60 г, m(роз.)₂ = 240 г

Самостійна робота

За даними таблиці знайдіть недостаючі дані:

Варіант, № задачі	m ( солі.),г	m (води), г	m (розчину),г	W, %
Вар.1 №1	30	170
Вар.1 №2			120	5
Вар.2 №1	25	175
Вар.2 №2			400	25

Домашнє завдання:

Практична робота №1

Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Мета: навчити учнів готувати розчини солей з певною масовою часткою розчиненої речовини; закріпити вміння проводити необхідні розрахунки; розвивати навички працювати з хімічним обладнанням.

Обладнання і реактиви: інструктивні картки, терези з важками, мірний циліндр, хімічний стакан з водою, колба , ложечка. Натрій хлорид (NaCl).

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Інструктаж з ОП № ____.

ІІІ. Виконання практичної роботи.

Інструктивна картка

Практична робота №1

Тема. Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Мета: навчитися готувати розчини солей з певною масовою часткою розчиненої речовини; закріпити вміння проводити необхідні розрахунки.

Обладнання і реактиви: терези з важками, мірний циліндр, хімічний стакан з водою, колба , ложечка. Натрій хлорид (NaCl), картки із завданням.

Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної роботи.

Виконання роботи

Інструкція для виконання завдання №1.

1.Обчисли масу солі, яку потрібно взяти для приготування розчину.

2. Обчисли масу та об’їм води, який потрібно взяти для приготування розчину.

3. Зваж на терезах сіль і всип її у суху колбу.

4. Відміряй потрібний об’їм води за допомогою мірного циліндра, вилий її у колбу з сіллю.

5. Перемішай вміст колби до повного розчинення солі.

6. Стисло опиши виконані операції в зошит для практичних робіт.

Розв’яжи задачі №2 і №3

Варіант 1

1 Виготовте 20 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 30 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину сульфатної кислоти масою 170 г. з масовою часткою H₂SO₄ 40 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку H₂SO₄в утвореному розчині.

Варіант 2

1. Виготовте 30 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 50 г. води розчинили 8г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3.До розчину натрій нітрату масою 180 г. з масовою часткою солі 20 %

долили 20 г. води. Обчисліть масову частку NaNO₃в утвореному розчині.

Варіант 3

1. Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 3%.

2. У 120 г. води розчинили 80 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 250г. з масовою часткою КОН 20 % долили 50 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному розчині.

Варіант 4

1. Виготовте 40 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 300г. води розчинили 50 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 150 г. з масовою часткою К₂SO₄

10 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку К₂SO₄в утвореному розчині.

Варіант 5

1 Виготовте 120 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 6 %.

2 У 245 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину сульфатної кислоти масою 200 г. з масовою часткою H₂SO₄ 20 % долили 200 г. води. Обчисліть масову частку H₂SO₄утвореному розчині

Варіант 6

1 .Виготовте 80 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 150 г. води розчинили 50г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину натрій карбонату масою 280 г. з масовою часткою солі

10 % долили 20 г. води. Обчисліть масову частку Na₂СО₃ в утвореному розчині.

Варіант 7

1 Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 520 г. води розчинили 180 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 350г. з масовою часткою КОН

20 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному розчині.

Варіант 8

1. Виготовте140 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5 %.

2. У 480г. води розчинили 20 г. натрій фосфату. Обчисліть масову частку Na₃РО₄ в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 250 г. з масовою часткою К₂SO₄ 10 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку К₂SO₄в утвореному розчині.

Домашнє завдання:

Тема: Розв’язування задач із застосуванням масової частки розчиненої речовини.

Мета: закріпити знання про масову частку розчиненої речовини. Формувати вміння розв’язувати задачі із застосуванням масової частки.

Обладнання: підручник «Хімія. 9 кл.» , картки з умовами задач.

Тип уроку: формування умінь та навичок

Хід уроку

І Актуалізація опорних знань

(проводиться у формі гри з кубиком)

1. Як позначається масова частка розчиненої речовин?

2. В яких одиницях вимірюється масова частка?

3. За якою формулою обчислюється масова частка?

4. Як знайти масу розчиненої речовини, якщо відомі маса розчину та його масова частка?

5. Як знайти масу розчину, якщо відомі маса розчиненої речовини та її масова частка р розчині?

6. Як позначається густина розчину?

7. В яких одиницях вимірюється густина?

8. За якою формулою обчислюється густина розчину?

Перевірка Д/з.

ІІ. Творче застосування знань, умінь, навичок. (розв’язування задач)

Задача №1

Обчислити об’єм водню, що виділиться при дії натрію на 30г розчину хлоридної кислоти з масовою часткою НСl 5%.

Дано:

m(роз. НСl) =30 г m (НСl) = m_роз∙ ω (НСl)

ω (НСl) = 5%

V(Н₂) - ? m (НСl) = 30∙0,05 = 1,5 г

1,5 г х л

2HСl + 2Na → 2NaCl + H₂

2∙36,5 г 22,4 л

1,5 ∙22,4

V(Н₂): Х= = 0,46 л

2∙36,5

Відповідь: V(Н₂) = 0,46 л

Задача №2

Обчислити кількість речовини газу, що утвориться при дії на залізо розчину сульфатної кислоти масою 20г з масовою часткою Н₂SO₄ 10%.

m(роз. Н₂SO₄) =20 г m (Н₂SO₄) = m_роз∙ ω (Н₂SO₄)

ω (Н₂SO₄) = 10%

υ (Н₂) - ? m (Н₂SO₄) = 20∙0,1 = 2 г

2 г х моль

Н₂SO₄ + Fe → FeSO₄ + H₂

98 г 1 моль

2 ∙1

υ(Н₂): Х= = 0,02 моль

Відповідь: υ(Н₂) = 0,02 моль

Задача №3

У результаті взаємодії сульфур (ІV) оксиду з натрій гідроксидом утворилося 7,1г солі. Яку масу розчину лугу було взято для реакції, якщо масова частка натрій гідроксиду в розчині становить 20%?

m(Na₂SO₃)

=20 г

ω (NaOH) = 20% Х г 7,1 г

m(роз. NaOH) - ? 2 NaOH + SO₂ → Na₂SO₃+ H₂O

2∙40 г 126 г

2 ∙40∙7,1

m (NaOH): Х= = 4,5 г

126

m_x

m_роз. =

ω_х

4,5

m_роз. (NaOH)= = 22,5 г

0,2

Відповідь: m_роз. (NaOH) = 22,5 г

Задача №4

Яку масу розчину сульфатної кислоти з масовою часткою Н₂SO₄ 40% було взято для реакції з алюмінієм, якщо при цьому виділилося 140 мл газу?

Дано:

V(Н₂) = 140 мл

ω (Н₂SO₄) =40%

m(роз. Н₂SO₄) - ?

х г 0,140 л

3Н₂SO₄ + 2Al → Al₂(SO₄)₃ + 3H₂

3∙98 г 3∙22,4 л

0,14 ∙3∙98

m(Н₂SO₄): Х= = 0,61 г

3∙22,4

m_x

m_роз. =

ω_х

0,61

m_роз. (Н₂SO₄)= = 1,53 г

0,4

Відповідь: m(роз. Н₂SO₄)= 1,53 г

*Задача №5

Обчислити масу 20% - го розчину натрій гідроксиду , необхідного для нейтралізації 120г 35% - го розчину хлоридної кислоти.

Дано:

m(роз. НСl) =120 г m (НСl) = m_роз∙ ω (НСl)

ω (НСl) = 35%

ω (NaOH) = 20%

m(роз. NaOH) - ? m (НСl) = 120 ∙ 035 = 42 г

42 г х г

HСl + NaОН → NaCl + H₂О

36,5 г 40 г

42 ∙ 40

m (NaOH): Х= = 46 г

36,5

m_x

m_роз. =

ω_х

m_роз. (NaOH)= = 230 г

0,2

Відповідь: m_роз. (NaOH)= 230 г

Домашнє завдання:

Підготуватися до практичної роботи № 1. Для цього розв’язати задачі а, б, в, г ст.. 59. Для учнів, які хотять знати більше № 10 ст. 59.

Практична робота №1

Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Інструктаж з ОП № ____.

ІІІ. Виконання практичної роботи.

Інструктивна картка

Практична робота №1

Тема. Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної роботи.

Виконання роботи

Інструкція для виконання завдання №1.

1.Обчисли масу солі, яку потрібно взяти для приготування розчину.

2. Обчисли масу та об’їм води, який потрібно взяти для приготування розчину.

3. Зваж на терезах сіль і всип її у суху колбу.

4. Відміряй потрібний об’їм води за допомогою мірного циліндра, вилий її у колбу з сіллю.

5. Перемішай вміст колби до повного розчинення солі.

6. Стисло опиши виконані операції в зошит для практичних робіт.

Розв’яжи задачі №2 і №3

Варіант 1

1 Виготовте 20 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 30 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

Варіант 2

1. Виготовте 30 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 50 г. води розчинили 8г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3.До розчину натрій нітрату масою 180 г. з масовою часткою солі 20 %

долили 20 г. води. Обчисліть масову частку NaNO₃в утвореному розчині.

Варіант 3

1. Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 3%.

2. У 120 г. води розчинили 80 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

Варіант 4

1. Виготовте 40 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 300г. води розчинили 50 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 150 г. з масовою часткою К₂SO₄

10 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку К₂SO₄в утвореному розчині.

Варіант 5

1 Виготовте 120 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 6 %.

2 У 245 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

Варіант 6

1 .Виготовте 80 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 150 г. води розчинили 50г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину натрій карбонату масою 280 г. з масовою часткою солі

10 % долили 20 г. води. Обчисліть масову частку Na₂СО₃ в утвореному розчині.

Варіант 7

1 Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 520 г. води розчинили 180 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 350г. з масовою часткою КОН

20 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному розчині.

Варіант 8

1. Виготовте140 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5 %.

2. У 480г. води розчинили 20 г. натрій фосфату. Обчисліть масову частку Na₃РО₄ в отриманому розчині.

Домашнє завдання:

Практична робота №1

Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Інструктаж з ОП № ____.

ІІІ. Виконання практичної роботи.

Інструктивна картка

Практична робота №1

Тема. Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної роботи.

Виконання роботи

Інструкція для виконання завдання №1.

1.Обчисли масу солі, яку потрібно взяти для приготування розчину.

2. Обчисли масу та об’їм води, який потрібно взяти для приготування розчину.

3. Зваж на терезах сіль і всип її у суху колбу.

4. Відміряй потрібний об’їм води за допомогою мірного циліндра, вилий її у колбу з сіллю.

5. Перемішай вміст колби до повного розчинення солі.

6. Стисло опиши виконані операції в зошит для практичних робіт.

Розв’яжи задачі №2 і №3

Варіант 1

1 Виготовте 20 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 30 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

Варіант 2

1. Виготовте 30 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 50 г. води розчинили 8г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3.До розчину натрій нітрату масою 180 г. з масовою часткою солі 20 %

долили 20 г. води. Обчисліть масову частку NaNO₃в утвореному розчині.

Варіант 3

1. Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 3%.

2. У 120 г. води розчинили 80 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

Варіант 4

1. Виготовте 40 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 300г. води розчинили 50 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 150 г. з масовою часткою К₂SO₄

10 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку К₂SO₄в утвореному розчині.

Варіант 5

1 Виготовте 120 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 6 %.

2 У 245 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

Варіант 6

1 .Виготовте 80 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 150 г. води розчинили 50г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину натрій карбонату масою 280 г. з масовою часткою солі

10 % долили 20 г. води. Обчисліть масову частку Na₂СО₃ в утвореному розчині.

Варіант 7

1 Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 520 г. води розчинили 180 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 350г. з масовою часткою КОН

20 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному розчині.

Варіант 8

1. Виготовте140 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5 %.

2. У 480г. води розчинили 20 г. натрій фосфату. Обчисліть масову частку Na₃РО₄ в отриманому розчині.

Домашнє завдання:

Тема уроку. Електролітична дисоціація. Електроліти й неелектроліти

Цілі уроку: формувати уявлення учнів про процеси, що відбуваються в розчинах; ознайомити з поняттям «електролітична дисоціація»; пояснити залежність електролітичної дисоціації від будови молекул розчиненої речовини й розчинника; ознайомити учнів з поділом речовин на електроліти й неелектроліти за електропровідністю в розчині або розплаві.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форми роботи: розповідь учителя, демонстраційний експеримент.

Обладнання: таблиця розчинності, прилад для визначення електропровідності в розчинах, медіа-фрагмент «Схема дисоціації NaCl і HCl». Демонстрація 3. Дослідження речовин та їхніх розчинів на електропровідність. В окремих склянках речовини: дистильована вода, кухонна сіль, цукор, лимонна кислота, сода, розчини хлоридної кислоти, натрій гідроксиду, натрій сульфату.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Аналіз практичної роботи № 1, оголошення оцінок

III. Оголошення теми й цілей уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Демонстраційний експеримент 3. Дослідження речовин та їхніх розчинів на електропровідність

З курсу природознавства й фізики ми пам’ятаємо, що метали проводять електричний струм.

• Хто може пояснити, чому ця властивість притаманна металам? (Металічний зв’язок, металічні кристалічні ґратки, вільні електрони в кристалічних ґратках і катіони у вузлах)

• Який метал має найвищу електропровідність? (Срібло, золото, мідь)

• Назвіть речовини, що проводять електричний струм (крім металів) і мають вільні електрони. (Графіт)

• Чи проводить електричний струм вода? (Так, ні)

Проведемо експеримент: занурюємо електроди в дистильовану

воду й подаємо струм у систему. Лампочка не горить. Висновок — ланцюг розімкнений, дистильована вода не проводить електричний струм.

Нагадуємо, що електричні прилади не можна гасити водою, не можна торкатися електричних дротів, електричних приладів мокрими руками. Чому? (Тому що водопровідна вода проводить електричний струм)

Перевіряємо водопровідну воду приладом — лампа горить. Проблемне питання: Чому? Чим відрізняються дистильована й водопровідна вода? (Наявністю розчинених у них солей)

Проведемо експеримент.

Сухі електроди зануримо в сухий натрій хлорид — лампочка не горить. Тепер приєднаємо до приладу склянку з дистильованою водою й акуратно шпателем насиплемо кілька кристалів натрій хлориду. Спостерігаємо за лампою, що поступово розгоряється.

Висновок: розчинені у воді кристали зробили розчин електропровідним.

— Чи всі речовини здатні так змінювати воду?

Проведемо аналогічне дослідження із содою, цукром, лимонною кислотою. Робимо висновок:

• розчин цукру не проводить електричний струм;

• розчин лимонної кислоти проводить електричний струм;

• розчин соди проводить електричний струм.

Розглянемо електропровідність інших розчинів (NaОH, HCl, Na2SО4).

Речовини, розчини й розплави яких проводять електричний струм, називаються електролітами. (До них належать усі солі, кислоти, основи, більшість основних оксидів, тобто речовини з іонним і ковалентним полярним типами зв’язку.)

Речовини, розчини й розплави яких не проводять електричний струм, називаються неелектролітами. (Це прості речовини — неметали, речовини немолекулярної будови, більшість органічних речовин.)

IV. Вивчення нового матеріалу

Електролітична дисоціація

Чому розчини й розплави кислот, основ і солей проводять електричний струм?

Необхідно згадати особливості будови молекули H2О (диполь, з ковалентним полярним зв’язком).

У разі потрапляння у воду речовини з іонним зв’язком, наприклад NaCl (переглядаємо медіа-фрагмент — схему дисоціації натрій хлориду), диполі води орієнтуються відносно іонів цієї речовини протилежно зарядженими полюсами. У результаті електростатичної взаємодії між іонами розчиненої речовини й молекулами води відбувається гідратація іонів, що ослабляє зв’язок між ними, який поступово руйнується.

NaCl

Na+ + Cl-

Утворюється два протилежно заряджені гідратовані іони.

Під час розчинення у воді речовин з ковалентним полярним зв’язком процесу дисоціації передує поляризація зв’язку (переглядаємо медіа-фрагмент — схему дисоціації HCl).

HCl

H⁺ + Cl^-

Такі уявлення про дисоціацію у водних розчинах сполук сформувалися не відразу. Сванте Арреніус та інші прихильники фізичної теорії назвали цей процес електролітичною дисоціацією.

Електролітична дисоціація — це розпад електролітів на іони в розчині або розплаві.

Основні положення теорії електролітичної дисоціації (ТЕД) сформулював шведський учений Сванте Арреніус у 1887 р., за що в 1901 р. отримав Нобелівську премію з хімії.

Основні положення ТЕД

• Дисоціація електролітів відбувається під дією полярних молекул розчинника.

• Дисоціація — оборотний процес. Зворотний процес називається асоціацією.

• Молекули, що дисоціюють, розпадаються на катіони й аніони, причому заряд усіх катіонів дорівнює сумарному заряду всіх аніонів.

Під дією електричного струму в розчині виникає спрямований рух йонів: катіонів — до катода, аніонів — до анода.

Уперше припущення, що в розчині відбувається сполучення речовини й розчинника, висловив Д. І. Менделєєв.

Згодом І. О. Каблуков і В. О. Кистяковський об’єднали обидві теорії й показали, що розчинення — складний фізико-хімічний процес.

Розглянемо на прикладах:

Самостійно запишіть рівняння дисоціації речовин:

V. Підбиття підсумків уроку

Сьогодні ми дізналися, що розчинення — складний процес.

• Які явища супроводжують розчинення?

• Чи завжди в розчині протікатимуть усі перелічені процеси?

Розгляньмо це на прикладі трьох речовин:

	NaCl	C12H22O11	H2SO4
Руйнування ґраток	+	+	-
Дифузія	+	+	+
Гідратація	+	+	+
Дисоціація	+	-	+

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Написати рівняння дисоціації в розчинах таких речовин: K2SO4, H2SO4, RbOH, BaCl2, HBr, AlCl3.

Тема уроку. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах

Цілі уроку: поглибити знання учнів про електролітичну дисоціацію на прикладі розчинів кислот, основ і солей; формувати навички складання рівнянь дисоціації на прикладі розчинних кислот, основ, солей; уточнити визначення кислот, основ і солей у світлі теорії електролітичної дисоціації.

Тип уроку: засвоєння вмінь і навичок.

Форми роботи: розповідь учителя, лабораторна робота, самостійна робота.

Обладнання: таблиця розчинності, схема дисоціації хлоридної кислоти й натрій хлориду, набір хімічних реактивів для лабораторних дослідів.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань

Двоє учнів біля дошки пояснюють дисоціацію на прикладі HCl і NaCl за схемами.

Фронтальне опитування

• Що таке електролітична дисоціація?

• Наведіть основні положення теорії електролітичної дисоціації.

• Сполуки яких класів належать до електролітів?

• Який тип зв’язку характерний для електролітів? Наведіть приклади.

• Який тип зв’язку характерний для неелектролітів?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Інструктаж з техніки безпеки.

Лабораторний дослід № 1. Визначення іонів H+ і ОH- у розчинах.

Дослід № 1

Перед вами дві пробірки, імовірно, у них містяться HCl і КОН. Як дослідним шляхом визначити, у якій із них міститься луг, а в якій — кислота?

Використаємо фенолфталеїн і лакмус. Приклеюємо етикетки на склянки.

Дослід № 2

Досліджуємо розчини імовірних кислот і лугів універсальним індикаторним папірцем.

Індикатор визначає наявність іонів H+ і ОH- у розчинах.

Фенолфталеїн — тільки іони ОH-.

Лакмус стає червоним за наявності іонів H+ і синім — за наявності іонів ОH-.

Висновок: у розчинах кислот міститься H+, у розчинах лугів — ОH-.

Доведемо це, записавши рівняння дисоціації:

IV. Поглиблення знань про кислоти, основи й солі

Отримані результати дозволяють уточнити визначення кислот, основ і солей.

Кислоти — це електроліти, у результаті дисоціації яких у розчинах утворюється лише один вид катіонів — іони Гідрогену H+.

Якщо до складу кислоти входить кілька атомів Гідрогену, дисоціація протікає східчасто:

Разом записуємо на дошці рівняння дисоціації речовин:

HI, H2SО3, H3PО4.

Для сильних кислот значок «

» у рівнянні дисоціації вказує на те, що в розчині вони повністю дисоціюють на іони.

Для середніх і слабких кислот значок «

» указує на оборотність процесу, у розчині одночасно міститимуться іони й молекули, які не продисоціювали.

Основи — це електроліти, у результаті дисоціації яких у розчині утворюється лише один вид аніонів — іони ОH-.

NaОH

Na++ ОH-

Якщо до складу основи входять дві й більше гідроксигрупи, дисоціація протікає східчасто:

Разом записуємо на дошці рівняння дисоціації речовин:

RbОH, Ba(ОH)2.

Для запису рівнянь дисоціації лугів використовують значок «

», для запису рівнянь дисоціації інших основ — значок «

».

Солі — це електроліти, у результаті дисоціації яких у розчині утворюються катіони металів і аніони кислотних залишків.

Солі належать до сильних електролітів, дисоціюють на іони повністю протягом однієї стадії.

Самостійно (або по ланцюжку біля дошки) учні записують рівняння дисоціації таких речовин: MgCl2,K3PО4, Na2CО3, CuSО4, Al(NО3)3, KBr, NH4NО3.

Завдання 1

У прилад для перевірки електропровідності налили розчин барій хлориду. Після вмикання в мережу лампочка загорілася (тобто розчин проводить струм). Потім до цього розчину по краплях доливали сульфатну кислоту. Що відбувалося з лампочкою? Поясніть ваші припущення.

Завдання 2

Розчин KCl — безбарвний, а розчин KMnО4 має фіолетове забарвлення. Який іон спричиняє забарвлення розчину KMnО4 ?

Завдання 3

Розчин NaCl — не токсичний, а розчин CuCl2 — токсичний. З яким іоном пов’язана токсичністьCuCl2 ?

V. Самостійна робота за варіантами

Напишіть рівняння дисоціації запропонованих речовин.

Варіант І

Na2SiO3, HNO3, LiOH, Ca(OH)2, KOH, FeSO4, Cr2(SO4)2, Na3PO4, H2S, H3PO4.

Варіант ІІ

ZnCl2, HNO3, MgSO4, Ba(OH)2, AlCl3, Ba(NO3)2, Mg3(PO4)2, H2SO3, K2SiO3, CsOH.

VI. Підбиття підсумків уроку

Взаємоперевірка самостійної роботи, коригування навичок складання рівнянь дисоціації, виставлення оцінок.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Творче завдання. Написати рівняння дисоціації таких речовин: KHCO3, Ca(OH)Cl.

Тема уроку.Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу Іонні рівняння.

Цілі уроку: закріпити навички й уміння складати іонні рівняння в розчинах електролітів; розвивати навички проведення хімічного експерименту на прикладі реакцій у розчинах електролітів.

Тип уроку: застосування знань, умінь і навичок.

Форми роботи: лабораторна робота, тренувальні вправи.

Обладнання: таблиця розчинності, лабораторне устаткування й хімічні реактиви.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань

Учні записують підібрані ними пари електролітів по ланцюжку, наступні складають іонне рівняння і пропонують своє завдання.

Фронтально з’ясовуємо, у яких реакціях виконуються умови незворотного протікання реакцій, виправляємо помилки й коригуємо відповіді.

Лабораторний дослід 2. Реакції обміну в розчинах електролітів з випаданням осаду

Виконати експеримент і записати в іонній формі рівняння реакцій.

Завдання. Здійсніть реакцію між речовинами, запишіть рівняння реакцій у молекулярній та іонній формах:

1) AgNО3 + NaCl

(Згадуємо, що це якісна реакція на іони Cl-.)

2) BaCl2 + Na2SО4

(Якісна реакція на іони SО42-)

Лабораторний дослід 3. Реакція обміну в розчинах електролітів з виділенням газу

3) Na2CО3 + HCl

(Якісна реакція на іони CО32-)

Лабораторний дослід 4. Реакції обміну в розчинах електролітів з утворенням води

4) NaОH + H2SО4

5) Ca(ОH)2 + HCl

ІІІ. Творче застосування знань, умінь і навичок (практика на прикладах)

Ми провели експеримент.

Завдання 1

Запишіть рівняння:

Чим відрізняються ці три рівняння?

Що в них загального?

Завдання 2

Аналогічно сутність досліду 3 описується рівнянням:

Використовуючи таблицю розчинності, підберіть вихідні речовини для здійснення цієї реакції та доведіть правильність обраних речовин іонним рівнянням.

Завдання 3

Підберіть вихідні речовини для здійснення реакцій (самостійна робота під контролем учителя).

Запропонуйте кілька реакцій за іонним рівнянням.

IV. Підбиття підсумків уроку

Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи, підготуватися до практичної роботи

Тема уроку. Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу

Цілі уроку: показати процеси, що протікають у розчинах електролітів як реакції обміну між іонами; ознайомити з умовами їх протікання; формувати навички складання іонних рівнянь.

Тип уроку: формування вмінь і навичок та їх творчого застосування.

Форми роботи: розповідь учителя, демонстраційний експеримент, виконання тренувальних вправ.

Обладнання: таблиця розчинності, набір реактивів, лабораторне устаткування. Демонстрація 4. Реакція обміну в розчинах електролітів.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань

1. Двоє учнів працюють біля дошки, решта — у зошитах виконують завдання.

Напишіть рівняння дисоціації запропонованих речовин.

Na₂SО₄

Na₂CО₃

Ва(ОН)₂

Ca(ОH)₂

HCl

LiОH

K₂CО₃

K₃PО₄

H₃PО₄

H₂SО₄

2. Фронтальне опитування (по ланцюжку)

Продовжте визначення.

Електроліти — це...

Ступінь дисоціації — це...

Кислота — це...

Основа — це...

Сіль — це...

Електролітична дисоціація — це...

ІІІ. Сприйняття й первинне засвоєння навичок складання іонних рівнянь

Демонстрація 4

Згадайте, які явища супроводжують хімічні реакції.

Ми з’ясували, що в розчині електроліти перебувають у формі іонів.

Дослід 1

Візьмемо два розчини: BaSО₄ і Na₂SО_4.

Запишіть рівняння дисоціації цих солей:

Змішуємо розчини. Що відбувається? Осад BaSО₄ свідчить про протікання хімічної реакції.

Оскільки в розчині BaCl2, Na2SО4 і NaCl перебувають у вигляді іонів, запишіть рівняння в іонній формі.

Розчинність BaSО₄ настільки мала, що більша частина його в розчині перебуває у вигляді молекул BaSО₄.

Отже, у розчині протікає реакція зв’язування іонів Ba²⁺ і SО4^2- , що описується рівнянням:

Дослід 2

Для наступної реакції візьмемо розчин натрій гідроксиду (з фенолфталеїном) і додамо по краплях хлоридну кислоту до зникнення малинового забарвлення. Ознака реакції — зникнення забарвлення індикатора:

НCl, NaОН, NaCl — сильні електроліти, тобто в розчині перебувають у вигляді іонів.

Тоді запишемо рівняння реакції в іонній формі:

H₂O — слабкий електроліт, ступінь дисоціації дорівнює 1,4 · 10^-9. Тому практично протікає реакція:

H⁺+ OH^-

H₂O

Дослід 3

До розчину Na₂CO₃ додамо розчин хлоридної кислоти. Ознака реакції — виділення вуглекислого газу:

НО, Na2CО3, NaCl — сильні електроліти, тому в розчині перебувають у вигляді іонів.

H2О і CО2 — слабкі електроліти, тому суть процесу описує рівняння:

Отже, виділяють три умови незворотного протікання реакцій:

• утворення нерозчинної або малорозчинної речовини;

• утворення газоподібної речовини;

• утворення речовини, що дисоціює незначною мірою, наприклад H₂О.

IV. Керована практика

Самостійна робота під керівництвом учителя.

V. Підбиття підсумків уроку, виставлення оцінок

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Практична робота № 2. Реакції йонного обміну
в розчинах електролітів

Мета: закріпити знання про реакції йонного обміну та умови їх перебігу; удосконалити вміння записувати рівняння реакцій у молекулярній та повній і скороченій йонних формах; розвивати навички дотримуватись правил безпеки при проведенні хімічних дослідів, описувати досліди, робити висновки.

Очікувані результати: учні мають знати особливості та умови перебігу реакцій йонного обміну; учні мають уміти складати йонні рівняння; учні мають передбачати ймовірність перебігу реакцій у розчинах; учні мають дотримуватися правил безпеки при користуванні хімічним посудом і реактивами; учні повинні вміти оформлювати результати практичної роботи.

Базові поняття та терміни: розчин, розчинена речовина, електроліти, неелектроліти, йони, катіони, аніони, реакції йонного обміну, йонні рівняння, сильні і слабкі електроліти.

Обладнання та матеріали: штатив з пробірками; розчини: купрум(ІІ) сульфату, натрій сульфату, магній хлориду, натрій гідроксиду, натрій карбонату, барій хлориду, калій карбонату, натрій сульфіту, хлоридної кислоти, сульфатної кислоти, фенолфталеїну, алюміній хлориду, калій сульфіду.

Тип уроку: практичного застосування знань, умінь і навичок.

n 1. Організаційний момент

1.1. Привітання.

1.2. Перевірка присутності учнів: кількість за списком ______, кількість присутніх на уроці __________, відсутніх __________.

1.3. Перевірка готовності учнів до уроку.

n 2. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

2.1. Виконання тестових завдань. (Роздавальний матеріал.)

2.2. Бесіда, під час якої учитель перевіряє знання кожного учня з правил безпеки, що є актуальними на цій практичній роботі.

n 3. Виконання практичної роботи

Для виконання практичної роботи учні отримують інструкційні картки. Учні самостійно виконують досліди та оформляють звіт про практичну роботу в зошитах.

Інструкційна картка

Правила безпеки

Перед виконанням практичної роботи ще раз ознайомтеся з правилами безпеки під час роботи в кабінеті хімії (див. інструкції з ТБ).

Пам’ятайте! Виконання цих правил гарантує вам збереження життя і здоров’я.

Дослід № 1. Реакції обміну в розчинах електролітів, що відбуваються з утворенням осаду

У три пробірки налийте по 2 мл розчинів солей: у першу — купрум(ІІ) сульфату, у другу — магній хлориду, у третю — натрій сульфату.

У першу пробірку долийте розчин натрій гідроксиду, у другу — натрій карбонату, у третю — барій хлориду.

Запишіть свої спостереження, результати дослідів, а також рівняння реакцій у молекулярній, повній та скороченій йонній формах.

Дослід № 2. Реакції обміну в розчинах електролітів, що відбуваються з виділенням газу

У дві пробірки налийте по 2 мл розчинів солей: у першу — калій карбонату, у другу — натрій сульфіту.

У кожну пробірку долийте розчин хлоридної кислоти.

Дослід № 3. Реакції обміну в розчинах електролітів, що відбуваються з утворенням розчину слабкого електроліту

У пробірку налийте 2 мл розчину натрій гідроксиду і долийте декілька крапель фенолфталеїну.

До розчину обережно краплями долийте розчин сульфатної кислоти.

Додаткове завдання

У пробірку налийте 2 мл розчину алюміній хлориду і долийте розчин калій сульфіду.

Висновок

Зробіть висновок до практичної роботи щодо умов перебігу реакцій.

Після закінчення роботи приберіть свої робочі місця.

n 4. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

4.1. Завдання для всього класу.

4.2. Індивідуальне завдання.

n 5. Підбиття підсумків уроку

Учні висловлюються щодо досягнення мети уроку, вражень, які вони дістали, виконуючи практичну роботу.

Практична робота № 3. Розв’язання експериментальних задач

Цілі уроку: скоригувати знання учнів про електролітичну дисоціацію; перевірити навички їх практичного використання для проведення хімічного експерименту; розвивати вміння спостерігати, аналізувати, робити висновки.

Тип уроку: практичного застосування знань, умінь і навичок.

Форми роботи: самостійна практична робота.

Обладнання: таблиця розчинності, набір хімічних реактивів відповідно до інструкції з проведення практичної роботи № 3.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань

III. Повторення правил техніки безпеки в кабінеті хімії, під час проведення хімічного експерименту, інструктаж перед початком практичної роботи

IV. Виконання практичної роботи за інструкцією

V. оформлення звіту про виконану роботу в зошитах, формулювання висновків за роботою

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Тема. Розв'язування розрахункових задач і вправ з теми «Теорія електролітичної дисоціації. Реакції обміну між розчинами електролітів».

Мета. Повторити теоретичні поняття про електролітичну дисоціацію кислот, солей та основ у водних розчинах. Перевірити вміння учнів складати повні та скорочені рівняння реакцій йонного обміну та пояснювати їх суть з позицій електролітичної дисоціації, уміння прогнозувати перебіг реакцій та підбирати вихідні речовини за скороченими рівняннями реакцій обміну. Розвивати інтелектуальні здібності, робити висновки, логічно мислити, виконувати творчі завдання, розв’язувати проблемні завдання. Виховувати почуття товариства, навички спільної роботи.

Тип уроку: узагальнення та контроль знань.

Форма уроку: урок-ділова гра

Обладнання: таблиця розчинності

Хід уроку

І. Організація початку уроку Психологічна розминка.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності Оголошення теми уроку та його основних завдань

ІІІ. Узагальнення знань учнів

Фронтальне опитування

1.Які розчини називаються електролітами? Наведіть приклади.

2. Які розчини називаються неелектролітами? Наведіть приклади.

3.Що таке «дисоціація»?

4.Що таке «кислоти з погляду теорії електролітичної дисоціації»?

5.Що таке «основи з погляду теорії електролітичної дисоціації»?

6.Що таке «солі з погляду теорії електролітичної дисоціації»?

7.Що таке «ступінь дисоціації»?

8 .Що таке «сильні і слабкі електроліти»? Указати в переліку речовин сильні і слабкі електроліти: Н₂О, НС1, Н₂SО₄, НNО₃, СаСО₃, Н₃РО₄, Fе(ОН)₃, АІ(NО₃)₃.

9.Якого забарвлення надають лакмусу кислоти? Чим це зумовлено?

10.Якого забарвлення надають лакмусу луги? Чим це зумовлено?

11.Якщо фенолфталеїн забарвився в малиновий колір, яким є середовище розчину?

12.Назвіть умови проведення реакцій йонного обміну до кінця.

13.У чому полягає суть реакції нейтралізації?

14.За допомогою якого йону можна визначити хлорид-йони в розчині? Сульфат йони?

Завдання для груп

І рівень

Визначте масу води, що в ній необхідно розчинити 50 г калій сульфату для одержання розчину з масовою часткою речовини 10 %.

ІІ рівень

Обчисліть масу сульфатної кислоти, що міститься в 400 мл розчину з масовою часткою кислоти 60 % і густиною 1,5 г/см³.

ІІІ рівень

У 400 г розчину з масовою часткою калій гідроксиду 10 % розчинили 20 г калій гідроксиду. Обчисліть масову частку лугу в утвореному розчині.

ІVрівень

Визначте масову частку ферум(ІІ)сульфату в розчині, одержаному розчиненням 83,4 г залізного купоросу FеSО₄ • 7Н₂О в 516,6 г води.

Поки вони готуються, ми з вами почнемо виконувати завдання з листа контролю Спочатку хімічний диктант: я називатиму йони, а ви в листи контролю навчальних досягнень випишіть — катіони (варіант 1), — аніони(варіант 2).

Завдання 1. Хімічний диктант.

Н⁺, СІ^-, А1³⁺, Си²⁺, Zn²⁺, SО₄^2-, NO₃^-, СО₃^2-, Fе³⁺, F^-.

Завдання 2. Дидактична гра «Хрестики-нулики».

Вам необхідно вибрати електроліти:

HCl	Цукор	КОН
Fе(ОН)₃	НNO₃	Сu(ОН)₂
Дистильована вода	Глюкоза	NaОН

Завдання 3. Виключення «зайвого».

Вам необхідно виключити один компонент, що не відповідає загальній ознаці:

1)К⁺, Сu²⁺, ClO₄^-, А1³⁺, Мg²⁺.

2)Натрій гідроксид, сульфатна кислота, дощова вода, глюкоза, хлоридна кислота.

3)Калій гідроксид, цинк гідроксид, нітратна кислота, натрій хлорид.

А зараз перевіримо, як працює в нашому інституті розрахунковий відділ.

завдання на дошці

І рівень

Складіть рівняння реакцій у молекулярній та йонно-молекулярній формі:

А1С1₃ + КОН → … ;

Zn + НС1 → … ;

Fе(ОН)₃ + НNО₃ → … .

ІІ рівень

Складіть рівняння реакцій у молекулярній та йонно-молекулярній формі за схемою:

А1 → А1₂(SО₄)₃ → А1(ОН)₃ → АІС1₃.

ІІІ рівень

Складіть рівняння реакцій, що за їх допомогою можна здійснити такі перетворення:

Ва²⁺ + SO₄^2- → ВаSО₄;

Н⁺ + ОН^- → Н₂О.

Складіть реакції у молекулярній та йонно-молекулярній формі.

IV рівень

Між якими з цих речовин можливі реакції йонного обміну:

NaОН, Fе, НС1, МgО, Сu(ОН)₂, А1С1₃.

Складіть реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формі.

Завдання 4. Доповнення.

Вам необхідно вставити пропущене слово.

1)Під час дисоціації кислот завжди утворюються йони … .

2)Під час дисоціації лугів завжди утворюються …- йони.

3)Речовини, водні розчини або розплави яких проводять електричний струм, називаються … .

Завдання 5. Відповідність.

Встановіть відповідність між колонками:

1)Сг²⁺ ; а)NO₃^-;

2)Al³⁺; б)Cl^-;

3)Ba²⁺; в)OH^-;

4)Mg²⁺; г)SO₄^2-;

5)Ag⁺; д)Br^-;

е) PO₄^3-.

На дошці запишіть рівняння реакцій у молекулярній та йонно-молекулярній формі.

Завдання 6. Задачі.

• Одним з джерел кисню в кімнаті є кімнатні квіти. Для їх підживлення використовують розчин калій сульфату з масовою часткою солі 0,02. Розрахуйте масу солі та об’єм води, необхідні для приготування такого розчину.

• У народі сіль — це символ вірності й непорушної дружби. Скільки солі необхідно для приготування 100 г 5-відсоткового розчину?

ІV. Підбиття підсумків уроку

V. Домашнє завдання

1. Між якими з наведених речовин можливі реакції йонного обміну:

NаОН, Zn, НNO₃, FеС1₂, Сu(ОН)₂? Складіть рівняння в молекулярній та йонно-молекулярній формі.

2. На взаємодію з оксидом двовалентного металу масою 4 г витрачено 25 г хлоридної кислоти з масовою часткою хлороводню 29,2 %. Назвіть метал.

3. Яку масу залізного купоросу слід розчинити в 186,1 г води для одержання розчину з масовою часткою ферум(ІІ) сульфату 3,8 %?

Тема: Реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.

Мета: продовжити формувати наукове поняття про реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну; уміння, навички їх складання та розпізнавання. Розвивати пізнавальний інтерес до предмету, творчі здібності. Сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку: формування та вдосконалення знань, умінь і навичок

Структура уроку

І. Емоційна настанова.

ІІ. Ступінь актуалізації.

Розпочнемо з хімічної розминки. Я промовляю початок речення, а ви закінчуєте.

Хімічні реакції – це… явища, під час яких одні речовини перетворюються на інші.

Умови виникнення та перебігу реакцій, це…

приведення речовин в систему;

подрібнення;

перемішування;

розчинення;

нагрівання.

Ознаки хімічних реакцій, це…

зміна кольору;

поява, зникнення чи зміна запаху;

виділення газу;

утворення або зникнення осаду;

виділення чи поглинання теплоти;

поява полум’я.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повні знання про хімічні реакції ви маєте, сьогодні ми їх розширимо і поглибимо.

Реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.

Сформулюємо навчальну мету:

на уроці ми повинні визначити ознаки реакцій розкладу, заміщення, обміну і сполучення;на мою думку, ми повинні навчитися розпізнавати типи хімічних реакцій;а я хочу навчитися складати хімічні реакції різних типів.

Узагальнимо пропозиції у вигляді очікуваних результатів: знати класифікацію хімічних реакцій;

розрізняти реакції сполучення, заміщення, розкладу, обміну; уміти спілкуватися, взаємодіяти, розв’язувати творчі завдання.

ІV. Формування нових знань і вмінь

Хімічні реакції об’єднуються у групи:

реакції сполучення, розкладу, заміщення та обміну;

екзо - і ендотермічні;

окисно – відновні і без зміни ступеня окиснення;

каталітичні і некаталітичні;

оборотні і необоротні.

Реакція сполучення – це… реакція, внаслідок якої з двох і більше речовин утворюється одна.

Реагенти – Fe, S

Умови перебігу: приведення в систему, нагрівання

Ознаки: зміна кольору

Fe + S = Fe S

Тип реакції: сполучення.

Реакція між простою і складною речовинами, під час якої атоми простої речовини заміщують атоми (йони) у складній речовині, називається… реакцією заміщення.

Реагенти: Fe, CuSO₄

Умови перебігу: приведення в систему.

Ознаки: зміна кольору, утворення осаду

Fe + CuSO₄= FeSO₄+ Cu

Тип реакції: заміщення

Реакція розкладу – це… реакція, внаслідок якої з однієї складної речовини утворюються дві та більше речовин.

Реагент: Al(OH)₃

Умови перебігу: нагрівання

Ознаки: утворення води

2Al(OH)₃= Al₂0₃+ 3H₂O

Тип реакції: розкладу

Реакція між двома складними речовинами, під час якої вони обмінюються своїми складовими частинами, це… реакція обміну.

Умови перебігу: приведення в систему

Ознаки: утворення осаду

BaCl₂+ H₂SO₄= BaSO₄ ¯+2HCl

Тип реакції – обміну.

Ступінь окиснення – це умовний заряд… атома в речовині, який виник би на атомі за умови, що спільні електронні пари повністю змістились би до більше електронегативного атома.

Відновник – це … частинка ( атом чи йон), що віддає електрони.

Окисник – це… частинка (атом чи йон), що приєднує електрони.

Зверніть увагу на дошку. Необхідно дописати, урівняти рівняння реакцій та визначити їх тип.

H₂+ Cl₂= 2HCl реакції сполучення

4NO₂+ 2H₂O + O₂= 4HNO₃

2HgO = 2Hg + O₂ реакції розкладу

2KMnO₄= K₂MnO₄+ MnO₂+ O₂

Fe + H₂SO₄= FeSO₄+ H₂ реакції заміщення

Zn + H₂SO₄= ZnSO₄+ H₂

KOH + HNO₃= KNO₃+ H₂O реакції обміну

AlCl₃+ 3KOH = Al(OH)₃+ 3KCl

Пропоную проблемне питання: за якою ознакою розрізняють реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну?

Щоб розв’язати це питання, проаналізуємо реакції, вияснимо, скільки і яких речовин вступають в реакцію, скільки і яких утворюються. Результат узагальнимо в таблиці.

Тип реакції	Реагенти	Продукти реакції
1.Реакції сполучення	1 або кілька простих або складних речовин	1 складна речовина
2.Реакції розкладу	1складна речовина	2 або кілька простих або складних речовин
3.Реакції заміщення	1 проста, 1 складна речовина	1 проста, 1 складна речовина
4.Реакції обміну	2 складних речовини	2 складних речовини

Висновок: реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну розрізняють за ознакою кількості та складу реагентів і продуктів реакції.

Встановимо відповідність між поняттями

А Реакції заміщення

Б Реакції сполучення 1.Окисно-відновні реакції

В Реакції розкладу 2.Реакції без зміни ступеня окиснення

Г Реакції обміну

Для цього визначимо ступені окиснення атомів в реакціях.

Проаналізуємо ще 2 рівняння

BaO + H₂O = Ba(OH)₂реакція сполучення

CaCO₃= CaO + CO₂ реакція розкладу

До якого висновку ми дійшли?

Реакції заміщення завжди окисно-відновні.

Реакції сполучення і розкладу можуть бути як окисно-відновні, так і без зміни ступеня окиснення.

Реакції обміну відбуваються без зміни ступеня окиснення.

Перевіримо, наскільки ви креативні. Об’єднаємося у 4 групи. Кожна група отримує завдання і працює над створенням міні-проекту.

1.За допомогою пантоміми зобразити різні типи хімічних реакцій.

2.Підготувати повідомлення про значення реакцій різних типів в природі і повсякденному житті.

3. Скласти казку відповідно до теми.

4. Скласти схему понять теми.

А зараз проведемо самостійну роботу з тестовими завданнями.

V Домашнє завдання: вивчити матеріал §14. виконати вправу 4, створити кросворд з одним з ключових слів «сполучення», «розклад», «заміщення». «обмін».

VІ. Ступінь рефлексії.

Як ви вважаєте, чи досягли ми очікуваних результатів? (Досягли)

Тема уроку. Оборотні й необоротні реакції. Хімічна рівновага

Цілі уроку: формувати уявлення учнів про хімічну рівновагу; ознайомити з класифікацією реакцій на оборотні й необоротні; показати необхідність зсуву хімічної рівноваги; формувати уявлення про фактори, що впливають на зсув хімічної рівноваги.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: фронтальне опитування, самостійна робота, розповідь учителя.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, таблиця розчинності, ряд активності металів.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань.

Мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання, обговорення відповідей учнів про каталітичні реакції

2. Двоє учнів працюють біля дошки

За необхідності звертаємося до класу за доповненням відповідей учнів.

Завдання. Розгляньте реакцію й дайте відповіді на запитання.

1) Fe + CuCl2 = Cu + FeCl2

2) Fe + O2 = Fe2O3

а) Розставте коефіцієнти в рівняннях реакції.

б) Запропонуйте умови, необхідні для того, щоб реакція почалася. Як ми побачимо, що вона протікає?

в) Запропонуйте прийоми прискорення цих реакцій.

г) Поясніть на молекулярному рівні, чому в разі підвищення температури швидкість більшості реакцій зростає.

д) Як ми використовуємо в побуті вплив температури й тиску на швидкість хімічних реакцій?

3. Фронтальна бесіда

Наведіть приклади використання екзотермічних реакцій у життєдіяльності людини. Наведіть приклади екзотермічних реакцій, які становлять небезпеку для людини.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Хімічна рівновага

Назвіть фактори, що впливають на швидкість хімічної реакції.

Розгляньмо рівняння реакції:

Дайте характеристику цієї хімічної реакції. (Реакція сполучення, каталітична, екзотермічна, окисно-відновна, оборотна)

Оборотні реакції — це такі хімічні реакції, які одночасно протікають і в прямому, і у зворотному напрямах.

Згадаймо умови необоротності хімічних реакцій іонного обміну. (Утворення нерозчинної речовини, газоподібної речовини, малодисоційованої речовини, наприклад води) У випадку синтезу амоніаку оборотність реакції зумовлена іншими причинами: установленням у системі хімічної рівноваги.

Хімічна рівновага — це стан системи, за якого швидкість прямої реакції (

1) дорівнює швидкості зворотної реакції (

2). За хімічної рівноваги концентрації речовин залишаються незмінними. Хімічна рівновага має динамічний характер: пряма і зворотна реакції за умови рівноваги не припиняються.

(Стан хімічної рівноваги кількісно характеризується константою рівноваги, що є відношенням констант прямої (К1) та зворотної (К2) реакцій.

Для реакції mA + nB

pC + dD константа рівноваги дорівнює:

Константа рівноваги залежить від температури та природи реагентів. Чим більше значення константи рівноваги, тим більше рівновага зсунута в бік утворення продуктів прямої реакції.)

Способи зсуву рівноваги

Принцип Ле Шательє. Якщо на систему, що перебуває в стані рівноваги, чиниться зовнішній вплив (змінюються концентрація, температура, тиск), то це сприяє протіканню тієї із двох протилежних реакцій, що ослабляє цей вплив:

1. Тиск. Збільшення тиску (для газів) зміщає рівновагу в бік реакції, що веде до зменшення об’єму (тобто до утворення меншого числа молекул газоподібних речовин).

Збільшення P приводить до

1 >

2. Температура. Підвищення температури зміщає рівновагу в бік ендотермічної реакції (тобто в бік реакції, що протікає з поглинанням теплоти).

Збільшення t° приводить до

2 >

Збільшення t° приводить до

1 >

3. Збільшення концентрації вихідних речовин і вилучення продуктів зі сфери реакції зміщає рівновагу в бік прямої реакції. Збільшення концентрацій вихідних речовин [A] або [В] або [А] і [В]:

1 >

4. Каталізатори не впливають на стан рівноваги.

IV. Первинне застосування одержаних знань (керована практика)

Застосуймо ці положення для реакції синтезу амоніаку:

N2(газ) + Н2(газ)

NH3(газ) + 92,4 кДж

Оптимальні умови проведення синтезу амоніаку: t° > 400 °С, kat — Fe, Р

Концентрація азоту й водню підвищується за рахунок рециркуляції азото-водневої суміші.

Виконання завдань на картці

Завдання 1

Укажіть, у який бік і чому зміститься рівновага реакції в разі:

а) підвищення температури:

б) підвищення тиску:

Спробуйте пояснити, у яких випадках температура й тиск не впливатимуть на зсув хімічної рівноваги. Чи є серед наведених реакцій такі реакції?

Завдання 2

Серед наведених реакцій укажіть ті, для яких підвищення тиску зміщує хімічну рівновагу вправо. Укажіть номери правильних відповідей за зростанням:

Завдання 3

Використовуючи принцип Ле Шательє, поясніть, у яких системах у разі підвищення температури рівновага зміститься:

а) уліво:

б) управо:

Завдання 4

Покажіть, у який бік зміститься в системі рівновага внаслідок зміни зовнішніх умов:

1) підвищення температури:

2) підвищення температури та збільшення концентрації речовин, що вступили в реакцію:

3) зменшення тиску:

Поясніть, як агрегатний стан речовини може вплинути на зсув рівноваги оборотної реакції.

Завдання 5

Розгляньте рівняння реакцій оборотних процесів:

а) Укажіть екзотермічну й ендотермічну реакції.

б) На яку із запропонованих реакційних систем впливатиме тиск?

в) Куди зміститься рівновага реакцій а і б унаслідок підвищення температури й тиску?

г) Запропонуйте зовнішні впливи, з допомогою яких рівновага реакцій в і г зміститься в бік продуктів реакції.

Завдання 6

Запишіть рівняння зворотної реакції. Чому швидкість цих процесів значною мірою залежить від тиску?

а) SO2 + O2

SO3

б) NO + O2

NO2

Поясніть, чому хімічну рівновагу називають динамічною.

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Творче завдання. Допишіть рівняння запропонованих реакцій та обґрунтуйте причину протікання реакції до кінця:

а) H2S + O2

б) NaOH + H3PO4

в) H2SO4 + BaCl

(Використайте варіанти відповідей:

а) один із продуктів залишає сферу реакції;

б) утворюється слабкодисоційована речовина;

в) виділяється велика кількість енергії.)

Складіть розповідь про необоротні реакції для журналу «Апельсин».

Тема уроку. Процеси окиснення, відновлення. Окисники, відновники

Цілі уроку: розширити уявлення про хімічні реакції на прикладі реакцій окиснення й відновлення; сформувати знання про процеси окиснення й відновлення; показати єдність двох протилежних процесів: окиснення й відновлення — як властивості атомів віддавати та приєднувати електрони; ознайомити учнів із прикладами окисників і відновників.

Тип уроку: комбінований урок засвоєння знань, умінь і навичок і творчого застосування їх на практиці.

Форми роботи: фронтальна робота, виконання тренувальних вправ, самостійна робота, розповідь учителя.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання, обговорення відповідей учнів

2. Фронтальна робота

• Що таке ступінь окиснення?

• Які правила необхідно згадати, щоб визначити ступінь окиснення атомів у речовині?

• Розрахуйте ступінь окиснення Нітрогену в сполуках: NH3, NO, N2O3, NO2, HNO3, HNO2.

• Запишіть процеси передачі електронів, у результаті яких ступінь окиснення Нітрогену зміниться від 0 до -3; +3; +4.

· Подумайте, у яких випадках ідеться про процеси окиснення. (б, в)

· Подумайте, у яких випадках ідеться про процеси відновлення. (а)

ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок

Окиснення, відновлення

Окиснення — це процес віддачі електронів атомами (ступінь окиснення збільшується).

Відновлення — це процес приєднання електронів атомами (ступінь окиснення зменшується).

При цьому слід пам’ятати, що ці два процеси взаємно доповнюють один одного і протікають одночасно, тому реакції зі зміною ступеня окиснення називаються окисно-відновними (ОВР).

Розглянемо на простому прикладі:

Ступінь окиснення Феруму змінився від +3 до 0, тобто відбулося відновлення заліза з ферум(ІІІ) оксиду, але паралельно протікає процес окиснення Карбону від ступеня окиснення 0 до +4.

У цьому випадку C0 — відновник, а Fe2O3 — окисник.

IV. Застосування одержаних знань (практика на прикладах)

Завдання 1. Допишіть рівняння, укажіть процеси окиснення й відновлення. Укажіть окисник і відновник.

(Учні біля дошки по ланцюжку виконують завдання, увесь клас працює в зошитах і звіряє відповіді з дошкою.)

Додаткове завдання. Укажіть тип хімічної реакції.

Завдання 2. Сульфур може проявляти ступені окиснення -2, +4, +6. Наведіть приклади сполук Сульфуру й укажіть, окисні чи відновні властивості вони мають.

Самостійна робота (під керівництвом учителя, з обговоренням результатів у класі)

Завдання. Допишіть ОВР, укажіть окисник і відновник, процеси відновлення й окиснення.

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Творче завдання. Згадайте й наведіть приклади ОВР, з якими ми ознайомилися в курсах природознавства й хімії 7, 8 класу.

Тема уроку. Складання найпростіших окисно-відновних реакцій, підбір коефіцієнтів.

Цілі уроку: розвивати навички складання окисно-відновних реакцій; закріпити навички складання хімічних рівнянь на прикладі найпростіших окисно-відновних реакцій; узагальнити й систематизувати знання учнів про хімічні реакції, кінетику й термодинаміку хімічних реакцій; ознайомити учнів з основами хімічних виробництв.

Тип уроку: узагальнення й систематизації знань, умінь і навичок.

Форми роботи: виконання тренувальних вправ, групова робота; фронтальна бесіда, самостійна робота.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, таблиця розчинності.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Перевіряємо домашнє завдання, коментуємо помилки.

III. Формування вмінь і навичок

Учні отримують індивідуальне завдання — рівняння на картці, виконують його під керівництвом учителя. Через 3-5 хв учні, які виконали завдання, обмінюються картками й виконують наступне завдання. Учитель регулює рівень завдань відповідно до рівня навчальних досягнень учнів і ступеня засвоєння матеріалу. І так, по колу, кожен учень виконує три-чотири завдання, а потім учні звіряють відповіді. Кілька рівнянь, які викликали утруднення, записуються на дошці й коментуються вчителем.

Завдання 1. Розставте коефіцієнти в рівняннях реакцій методом електронного балансу, укажіть окисники й відновники:

1) Co + HNO₃ → Co(NO₃)₂ + N₂ + H₂O

2) P + HNO₃ + H₂O → H₃PO₄ + NO

3) S + HNO₃ → H₂SO₄ + NO₂ + H₂O

4) Mg + HNO₃ → Mg(NO₃)₂ + N₂O + H₂O

5) Cu + H₂SО₄ → CuSО₄ + SО₂ + H₂O

6) KClО₃ + HCl → KCl + Cl₂ + H₂O

7) CuS + HNО₃ → CuSО₄ + NО₂ + H₂O

8) NH₃ + О₂ → NO + H₂O

IV. Виконання тренувальних вправ

Завдання 2. Запишіть у йонній формі рівняння ОВР, записані на дошці.

Для виконання наступного завдання учні об’єднуються в малі групи. Для наступної перевірки завдання в групах повторюються.

Завдання 3

1) Запишіть рівняння реакцій для здійснення перетворень, укажіть серед них рівняння ОВР.

2) Запишіть для них електронний баланс, укажіть окисник і відновник.

3) Запишіть рівняння в йонній формі.

V. Мотивація навчальної діяльності

Пропонуємо класу відповісти на запитання:

1) З якими типами хімічних реакцій ми ознайомилися в 9 класі?

2) Які фактори впливають на швидкість хімічної реакції?

3) Наведіть приклади застосування принципу Ле Шательє для зсуву рівноваги в оборотних хімічних реакціях.

VI Використання знань, умінь і навичок для виконання тренувальних вправ

1. Виробництво сульфатної кислоти починається з випалу піриту FeS₂ — це перша стадія виробництва.

1) Складіть рівняння випалу піриту.

2) Обґрунтуйте вибір вихідних речовин і умов здійснення реакції.

3) Укажіть тип реакції, фактори, що впливають на швидкість хімічної реакції.

2. Друга стадія виробництва сульфатної кислоти — окиснення сульфур(IV) оксиду до сульфур(VІ) оксиду.

1) Запишіть рівняння реакції, укажіть її тип.

2) Виберіть умови здійснення хімічної реакції.

3) Обґрунтуйте вибір умов зсуву хімічної рівноваги в системі.

3. Третя стадія — одержання сульфатної кислоти.

1) Запишіть рівняння хімічної реакції, укажіть її тип.

2) Укажіть умови здійснення реакції одержання олеуму.

4. Виробництво амоніаку.

1) Запишіть рівняння хімічної реакції, укажіть її тип.

2) Обґрунтуйте вибір реагентів і умов здійснення реакції.

3) Укажіть умови зсуву хімічної рівноваги.

4) Обґрунтуйте застосування принципу рециркуляції для збільшення виходу амоніаку.

VII. Домашнє завдання

Тема: Тепловий ефект реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції.

Термохімічне рівняння.

Мета: Сформулювати уявлення про тепловий ефект хімічної реакції; уміння визначати екзо- та ендотермічні реакції. Навчити складати термохімічні рівняння реакцій, розв’язувати задачі з їх використанням.

Тип уроку: комбінований урок засвоєння знань, умінь і навичок і творчого застосування їх на практиці.

Форми роботи: фронтальне опитування, розв’язування тестів, демонстраційний експеримент, групова робота, розповідь учителя.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І Менделєєва, таблиця розчинності, ряд активності металів, пробірки, нагрівальний прилад, стружка магнію, малахіт.

Девіз уроку: «Єдиний шлях, що веде до знань, - діяльність» (Бернард Шоу).

Хід уроку:

I .Актуалізація опорних знань

1.Розвязати тестові завдання:

1)Речовина, що приєднує електрони в окисно- відновній реакції, називається:

А)відновником;

Б)ізотопом;

В)окисником;

Г)приймачем.

2)Процес приєднання електронів атомом елемента:

А)відновлення;

Б)окиснення.

3)У процесі реакції відновлюється:

А)окисник;

Б)відновник.

4)Процес відновлення відбувається тоді, коли:

А)нейтральні атоми перетворюються на негативно заряджені йони;

Б)нейтральні атоми перетворюються на позитивно заряджені йони;

В)позитивний заряд збільшується;

Г)негативний заряд зменшується.

2.Розвязування вправи №9 на ст.. 92 підручника.

II. Мотивація навчальної діяльності

Розгляньте схему, яку ми записували на початку вивчення теми. Які типи хімічних реакцій включає класифікація за тепловим ефектом?

Що це за реакції? Яке значення вони мають і як правильно складати їх рівняння? Тема нашого уроку – «Тепловий ефект реакцій. Ендо- і екзотермічні реакції».

I.Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Під час перебігу хімічних реакцій зберігається число атомів, їхня загальна маса, кількість електричних зарядів, а змінюються лише хімічні зв’язки між атомами: одні – виникають, а інші – зникають. Під час утворення нових зв’язків енергія вивільнюється, а під час утворення поглинається.

Тема: екзо- та ендотермічні реакції.

1.Підпалюємо магнієву стрічку. Реакція супроводжується виділенням світла і теплоти.

Запишіть рівняння реакції:

2Mg +O₂=2MgO

Хімічні реакції, що відбуваються з виділенням теплоти, називаються екзотермічними.

2.Насипаємо у пробірку малахіт, закриваємо корком з газовідвідною трубкою, кінець якої занурюємо в стакан з вапняною водою. Нагріваємо.Що спостерігаємо? (Вапняна вода помутніла, бо під час реакції виділився вуглекислий газ; у пробірці зелений колір змінився на чорний – це утворився купрум (II) оксид; на стінках пробірки з’явилися крапельки води).

Запишіть рівняння реакції:

Cu₂(OH)₂CO₃= 2CuO +CO_2↑ +H₂O

Хімічні реакції, що відбуваються із вбиранням теплоти, називаються ендотермічними.

Зробіть висновок, як за ознаками можна відрізнити екзо- і ендотермічні реакції.

Розповідь учителя:

Теплота, яка виділяється або поглинається під час хімічної реакції, називається тепловим ефектом реакції. Тепловий ефект показує різницю між вмістом енергії у вихідних речовинах і продуктах реакції.

Хімічні рівняння, у яких зазначено тепловий ефект реакції, називаються термохімічними. Тепловий ефект реакції позначається ∆Н (ентальпія) і записується окремо від хімічного рівняння, після крапки з комою. Його одиницею вимірювання є кДЖ. Якщо теплота поглинається, то∆ Н має знак «-» , а якщо поглинається – «+».

Робота з графіками:

Розгляньте мал.53, 54 підручника і дайте відповідь на питання: як змінюється вміст енергії у вихідних речовинах і продуктах реакції під час екзо- і ендотермічної реакції?

IV. Закріплення знань, умінь та навичок.

1.Колективне записування рівнянь реакцій.

Напишіть рівняння і визначте їх тип.

А)Під час взаємодії міді та хлору виділилося 223 кДЖ теплоти.

Б)Унаслідок спалювання ацетилену поглинається 1300кДЖ теплоти.

В)Під час перетворення кисню в озон виділяється 96 кДЖ теплоти.

Г)Під час утворення води поглинається 285кДЖ теплоти.

2.Роби з нами, роби, як ми. Роби краще нас.

Задача для сильного учня (працює коло дошки), учні на випередження працюють самостійно.

Розвяжіть задачу: під час згоряння 15,5 г фосфору в надлишку кисню виділилося 373кДЖ теплоти. Складіть термохімічне рівняння.

3.Підведення підсумку уроку.

Учні дають відповіді на запитання і самостійно формулюють висновок.

Що розуміють під тепловим ефектом хімічної реакції? Як класифікують реакції залежно від їх теплового ефекту?

Різниця між вмістом енергії у вихідних речовинах і кінцевих продуктах реакції називається тепловим ефектом реакції.

За тепловим ефектом реакції поділяються на екзо- і ендотермічні.

V.Домашнє завдання: вивчити параграф 15, виконати вправи № 3, 4, 5, 6, знайти інформацію про термохімію.

Тема.Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних факторів

Цілі уроку: формувати уявлення учнів про швидкість хімічної реакції, вплив на неї різних факторів; показати залежність швидкості хімічної реакції від природи речовини, температури, концентрації; розвивати навички й уміння складати рівняння хімічних реакцій, розпізнавати типи реакцій за рівняннями реакції; формувати навички розв’язання задач із використанням поняття «швидкість хімічної реакції».

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: фронтальне опитування, демонстраційний експеримент, індивідуальна робота, розповідь учителя.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, таблиця розчинності, ряд активності металів, плакат із правилами техніки безпеки в кабінеті хімії.

Демонстрація 5. Залежність швидкості хімічної реакції металів із хлоридною кислотою від природи металу й концентрації кислоти.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань.

Мотивація навчальної діяльності

Тепловий ефект реакції Зміщення рівноаги

2. Фронтальне опитування

• Що таке масова частка розчиненої речовини?

• Що таке молярна концентрація?

• Які фактори впливають на розчинність речовин у воді?

• Назвіть умови протікання хімічних реакцій.

• Чи можна стверджувати, що з киснем реагують усі метали?

• Чому реакцію «іржавіння» натрію можна побачити відразу після потрапляння натрію на повітря, а іржавіння заліза у вологому повітрі відбувається значно повільніше?

III. Вивчення нового матеріалу

Швидкість хімічної реакції

Реакції протікають з різною швидкістю.

За яким критерієм можна судити про швидкість протікання хімічної реакції? Таким критерієм може бути зміна вмісту реагентів і продуктів реакції. Концентрація вихідних речовин із часом зменшується, а продуктів реакції — збільшується. Для кількісної характеристики хімічних реакцій використовують поняття «швидкість хімічної реакції», що визначається зміною концентрації одного з реагентів за одиницю часу:

де C і C2 — молярні концентрації речовин у моменти часу t1 і t2 відповідно (знак (+) — якщо швидкість визначається за продуктами реакції, знак (-) — за вихідними речовинами). Реакції протікають у разі зіткнення молекул реагентів. Швидкість реакції визначається кількістю зіткнень та ймовірністю того, що вони приведуть до хімічного перетворення. число зіткнень визначається концентраціями реагентів, а ймовірність реакції — енергією молекул, що зіштовхуються.

Розглянемо фактори, що впливають на швидкість хімічних реакцій.

1. Природа реагентів. Чималу роль відіграє характер хімічних зв’язків і будова молекул реагентів. Реакції протікають у напрямі руйнування менш міцних зв’язків і утворення речовин з більш міцними зв’язками. Так, для розриву зв’язків у молекулах Н2 і N2 потрібні високі енергії; такі молекули мало реакційно-здатні. Для розриву зв’язків у дуже полярних молекулах (HCl, H2О) потрібно менше енергії, і швидкість реакції значно вища. Реакції між іонами в розчинах електролітів протікають практично миттєво.

Наприклад, флуор з воднем реагує з вибухом за кімнатної температури, бром із воднем взаємодіє повільно й у процесі нагрівання.

Кальцій оксид вступає в реакцію з водою енергійно, з виділенням тепла; оксид Купруму — не реагує.

Демонстрація 5. У три пробірки з розчином хлоридної кислоти зануримо по шматочку цинку, магнію й заліза. Чому швидкість виділення бульбашок водню в пробірках різна? (Для пояснення звертаємося до ряду активності металів.)

2. Концентрація. Зі збільшенням концентрації (кількості частинок в одиниці об’єму) зіткнення молекул реагентів відбуваються частіше — швидкість реакції зростає.

Демонстрація 5. У три пробірки наливаємо розчин хлоридної кислоти, розведеної у співвідношеннях 1:2, 1:5 і 1:10. У кожну додаємо гранулу цинку. У розчині з більшою чи з меншою концентрацією швидкість реакції вища?

(Цю закономірність у 1867 р. установили К. Гульдберг і П. Вааге як закон діючих мас.)

Швидкість хімічної реакції прямо пропорційна добутку концентрацій реагентів:

Константа швидкості реакції k залежить від природи реагентів, температури й каталізатора, але не залежить від значення концентрацій реагентів. Фізичний зміст константи швидкості полягає в тому, що вона дорівнює швидкості реакції за одиничних концентрацій реагентів.

(Для гетерогенних реакцій концентрація твердої фази у вираз швидкості реакції не входить.)

3. Температура. У разі підвищення температури на кожні 10 °C швидкість реакції зростає у два-чотири рази (правило Вант-Гоффа). Унаслідок підвищення температури від t1 до t2 зміну швидкості реакції можна обчислити за формулою:

де vt1 і vt2 — швидкості реакції за температур t2 і t1 відповідно;

γ — температурний коефіцієнт реакції.

Для початку хімічної реакції реагенти повинні мати певний запас енергії. Ця енергія Eaназивається енергією активації, тобто це енергія, яку повинні мати молекули, що зіштовхуються, щоб зіткнення привело до хімічного перетворення.

Чим більша енергія активації Ea, тим активніше зростає швидкість реакції внаслідок підвищення температури.

Цю залежність можна простежити на енергетичній діаграмі в підручнику (або на проекторі).

Енергетична діаграма хімічної реакції

4. Поверхня зіткнення реагентів. Для гетерогенних систем (коли речовини перебувають у різних агрегатних станах) чим більша поверхня зіткнення, тим швидше протікає реакція. Поверхня твердих речовин може бути збільшена шляхом їх подрібнення, а для розчинних речовин — шляхом їх розчинення.

Демонстрація 5. У дві пробірки наллємо розчин хлоридної кислоти. Потім в одну з них зануримо шматочок заліза, а в другу додамо шпателем порошок заліза. У якій пробірці швидкість хімічної реакції більша?

5. Каталіз. Речовини, які беруть участь у реакціях і збільшують її швидкість, залишаючись до кінця реакції незмінними, називаються каталізаторами. механізм дії каталізаторів пов’язаний зі зменшенням енергії активації реакції за рахунок утворення проміжних сполук. У процесі гомогенного каталізу реагенти й каталізатор складають одну фазу (перебувають в одному агрегатному стані), під час гетерогенного каталізу — різні фази (перебувають у різних агрегатних станах). Різко вповільнити протікання небажаних хімічних процесів у деяких випадках можна, додаючи в реакційне середовище інгібітори (явище «зворотного каталізу»).

IV. Первинне застосування одержаних знань (керована практика)

Завдання 1

Аналізуючи причини різної швидкості хімічних реакцій, учень дійшов висновку:

а) швидкість реакцій зростає з підвищенням температури;

б) швидкість реакцій прямо пропорційна концентрації реагентів;

в) із часом швидкість реакцій збільшується;

г) швидкість реакцій можна змінити, використовуючи каталізатор.

Поясніть, у якому з пунктів учень припустився помилки.

Завдання 2

а) Концентрація одного з реагентів через 20 секунд після початку реакції становила 0,1 моль/л, а через 30 секунд — 0,02 моль/л. Обчисліть середню швидкість цієї реакції.

б) Обчисліть середню швидкість реакції, якщо відомо, що концентрації речовини змінилися так:

1) з 0,5 моль/л до 0, 2 моль/л за 20 секунд;

2) з 0,15 моль/л до 0,1 моль/л за 30 секунд.

в) Унаслідок підвищення температури на 30 °С для реакції, температурний коефіцієнт якої дорівнює 3, швидкість реакцій збільшується:

1) у 3 рази; 2) у 6 разів; 3) у 9 разів; 4) у 27 разів.

Поясніть, як ви проводили розрахунок.

г) У разі підвищення температури на 20 °С для реакції, що має температурний коефіцієнт 2, швидкість реакції збільшиться:

1) у 2 рази; 2) у 3 рази; 3) у 4 рази; 4) у 6 разів.

Дайте пояснення своїм розрахункам.

д) Реакція за температури 40 °С протікає за 180 с. Температурний коефіцієнт реакції дорівнює 3. За скільки секунд завершиться ця реакція за температури 60 °С?

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до нього, виконати вправи.

Тема. Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук

Освітня мета: ознайомити з біогенними елементами, визначити їх в періодичній системі,сформувати понятт про спільні та відмінні ознаки; розвивати пізнавальні інтереси учнів за допомогою встановлення причинно- наслідкових зв’язків.

Тип уроку:

таблиця “Класифікація органічних речовин”, роздаткові набори моделей атомів для складання

молекул, роздаткові таблиці “Особливості складу, будови та властивості органічних та неорганічних сполук“ і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва.

Хід уроку.

I.Організаційний момент. Створення емоційного настрою.

“Криголам”.

Якщо ви вважаєте, що хімія - природнича наука, підніміть праву руку.

Якщо ви вважаєте, що об’єкт вивчення хімії - речовини-підніміть ліву руку.

Якщо ви вважаєте, що органічних речовин набагато більше, ніж неорганічних - стисніть ліву і праву долоні.

Якщо ви вважаєте, що речовин, створених людиною більше, ніж тих, що є в природі,- плесніть у долоні і посміхніться.

II.Актуалізація опорних знань.

Бліц - опитування по ланцюжку.

Розглянь предмети навколо себе.Які з них, на твою думку, виготовлені з матеріалів на основі органічних речовин?

Відповідь учня: штативи для пробірок, меблі, штучні квіти,одяг, зошити, підручники, вазони для квітів, телевізор,комп’ютер, виставка предметів в кабінеті, створена учителем ( парфумерія, побутова хімія, ліки, іграшки, будівельні матеріали, канцелярія, їжа ).

Який елемент становить основу складу органічних сполук?

- Як поділяють органічні сполуки?

природні - це продукти життєдіяльності живих організмів (бактерій, грибів, рослин,тварин).Це добре відомі білки, жири, вуглеводи, вітаміни, гормони, ферменти .Штучні - це продукти хімічного перетворення природних речовин у сполуки, які в живій природі не зустрічаються. Так, на основі природної органічної сполуки целюлози добувають штучні волокна ( ацетатне,віскозне, мідно-аміачне). Синтетичні органічні сполуки добувають синтетичним шляхом, тобто з’єднанням простих молекул у більш складні. До них належать, наприклад, синтетичні каучуки, пластмаси, лікарські препарати, синтетичні вітаміни, засоби захисту рослин та ін.

- Чому кількість органічних речовин значно переважає кількість неорганічних речовин?

Відповідь учня: по - перше, сполук Карбону у багато разів більше ніж тих, що його не містять; по - друге, атоми Карбону в органічних сполуках можуть утворювати молекули різноманітної форми; по - третє, ще одна властивість Карбону полягає в його здатності утворювати не лише одинарні, а й кратні зв’язки .

- Яка органічна речовина, ким і коли була синтезована вперше?

Відповідь учня: у 1845 році німецький хімік А.Кольбе синтезував оцтову кислоту із сірководню і хлору.

III.Вивчення нового матеріалу.

.Основу життя складають шість елементів перших трьох періодів - H,C,N,O,P,S, частка яких складає 98% маси живої речовини. Давайте спробуємо з’ясувати, чому основна маса молекул живих організмів утворена атомами саме цих шести елементів? Які критерії лежать в основі їх ”відбору” природою? З цією метою проаналізуємо будову, властивості та біологічне значення цих елементів.

Карбон- має особливості, значення яких для життя фундаментальне. В чому ж полягають унікальні особливості?

Карбон – елемент lV групи головної підгрупи, з’ясовує будову його атома. При утворенні органічних сполук атом Карбону переходить з основного електронного стану в збуджений. Чотири орбіталі , що містять неспарені електрони, дають йому можливість утворювати з іншими атомами а також один з одним чотири ковалентні зв’язки, тобто бути чотирьохвалентним у сполуках.

C ) )

+6 2 4

1S² 2S² 2P² і у збудженому стані 1S²2S¹2P³

С – ” цар “ живої природи. Він є основою всіх живих організмів. Входить до складу білків, жирів, вуглеводів, ферментів, гормонів, вітамінів, нуклеїнових кислот ( слайд №7).

. Чому ж основою життя є Карбон, а не Силіцій, його аналог?

Порівняно з Карбоном у Силіцію майже удвічі більша атомна маса. Розглядаючи будову атома Силіцію Si ) ) ), його електронну формулу

+14 2 8 4

1S² 2S² 2P⁶ 3S² 3P² , слід зазначити, що у Силіцію три електронні шари, а у Карбону – два. Отже, розмір атома Карбону менший, ніж атома Силіцію. Незважаючи на те, що у Силіцію, як і у Карбону, на зовнішньому енергетичному шарі знаходиться 4 електрони, атоми Силіцію не з’єднуються подібно до атомів Карбону один з одним внаслідок їх великого розміру.

Давайте назвемо деякі важливі характеристики С, які відрізняють його з – поміж інших елементів .

1. Атоми Карбону відносно малі за розміром і масою.

2. Карбон здатний утворювати 4 міцні ковалентні зв’язки.

3. Карбон утворює вуглець – вуглецеві зв’язки, будуючи,таким чином,

довгі скелети молекул у вигляді ланцюгів.

4. Карбон утворює кратні ковалентні зв’язки з іншими атомами .

. Це унікальне поєднання властивостей забезпечує колосальну різноманітність органічних молекул.

Важливим елементом – органогеном є також Гідроген. Яка ж будова та властивості атома?

Атом Гідрогену має найпростішу будову, електронна його конфігурація 1S¹.У зв’язку з цим він може як віддати свій єдиний електрон, так і приєднати лише один електрон.Гідроген взаємодіє з багатьма неметалами – P,S,O,Cl,N,C. З Карбоном Гідроген утворює ковалентний полярний зв’язок. Гідроген входить до складу всіх органічних сполук, утворюючи зв’язки з Карбоном . Унікальним для Н є те, що сполуки Гідрогену здатні утворювати водневі зв’язки. Ці зв’язки лежать в основі важливих процесів життєдіяльності. Вони утримують у стійкому стані вторинну ( спіральну ) структуру молекули білка,обумовлюють унікальні властивості води, її здатність розчиняти.Вважають, що саме завдяки водневим зв’язкам ферменти здатні розпізнавати речовини, реакції яких вони прискорюють. Саме завдяки їм відбувається точне копіювання молекули ДНК, яка передає з покоління в покоління всю генетичну інформацію. Водневі зв’язки,на думку вчених, відповідальні за смакові відчуття, за здатність наших м’язів скорочуватись, визначають специфічність дії багатьох лікарських препаратів.

Важливим елементом – органогеном є Оксиген.

Він знаходиться в другому періоді, головній підгрупі шостої групи .

Будова атома Оксигену О ) ) 1S² 2S² 2P⁴

+8 2 6

Оксиген входить до складу всіх життєво важливих речовин органічних ( білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот ) та неорганічних ( води тощо). У вільному стані Оксиген існує у формі двохатомних молекул кисню. Кисень сильний окисник, взаємодіє з металами і неметалами, із складними речовинами. У клітинах рослин і тварин за участю кисню відбувається окислення вуглеводів, жирів, білків тощо . Ці процеси є основним джерелом енергії, необхідної для життєдіяльності організмів. Біологічне значення кисню пов’язане з процесами дихання,тління, гниття .

Зниження в повітрі вмісту кисню з 21% до 14% призводить до кисневої нестачі, а у випадку зниження до 9% - небезпечне для життя.

Важливим елементом - органогеном є Нітроген.

Нітроген знаходиться в головній підгрупі п’ятої групи, у другому періоді.

Будова атома N ) ) , електронна формула 1S² 2S² 2P³.

+7 2 5

На останньому енергетичному шарі атомів Нітрогену міститься 5 електронів. З Гідрогеном та Карбоном він здатний утворювати стійкі ковалентні полярні зв’язки.Входить до складу амінів, амінокислот, білків в органічних речовинах і до складу аміаку, нашатирного спирту, добрив – селітр тощо.

Отже, невелика відносна атомна маса, малий радіус атомів,здатність до утворення стійких ковалентних полярних зв’язків з С та Н визначили біогенність Нітрогену.

Важливим елементом –органогеном є також Фосфор.

Він виявлений майже у всіх органах зелених рослин: у стеблах, коренях,листках, але найбільше – в плодах та насінні.Рослини нагромаджують Фосфор та постачають його тваринам .У 1715 р. Генсінг виявив Фосфор у мозковій тканині, а у 1769 р. Ю.Ган довів, що він міститься у кістках. У організмі тварин Фосфор зосереджений переважно у скелеті, м’язах, нервовій тканині. Академік О.Є.Ферсман назвав Фосфор ”елементом життя і думки ”.

Фосфор – структурний компонент АТФ,нуклеїнових кислот, коферменті, вітамінів, фосфоліпідів мембран. Без фосфору порушується енергетика клітин, неможливий синтез білків,пригнічується ріст рослин , особливо коренів. Фотосинтез, дихання, ріст організмів для нормального протікання потребують достатньої кількості Фосфору.

Біогенність Фосфору визначається його положенням в періодичній системі. Це елемент третього періоду п’ятої групи головної підгрупи.

Будова атома P ) ) ) , електронна формула 1S² 2S² 2P⁶ 3S² 3P³.

+15 2 8 5

У нього невеликі атомний радіус та відносна атомна маса.

Важливим елементом – органогеном є також Сульфур.

Сульфур, як і Оксиген,є елементом шостої групи головної підгрупи.

Будова атома S ) ) ) , 1S ² 2S²2P⁶ 3S²3P⁴

+16 2 8 6

Біологічна роль Сульфуру в організмі дуже велика.Він входить до складу амінокислот та інших біологічно активних речовин.Сульфур бере участь у багатьох ферментативних реакціях, наприклад,у стабілізації структури білків. Сульфур забезпечує в організмі такий тонкий і складний процес, як передача енергії. Цим пояснюється висока потреба організму в цьому елементі. Більша частина Сульфуру надходить в організм у складі амінокислот з їжею.

Ми розглянули з вами особливості будови та біологічне значення елементів перших трьох періодів H, C, N, O, P, S, частка яких складає майже 98 % живої маси речовини. Давайте підсумуємо, то які ж, на вашу думку, критерії лежать в основі “ відбору ” цих елементів природою?

З хімічної точки зору відбір елементів при формуванні живих організмів зводиться до відбору таких з них, які мають малий розмір атома, невелику атомну масу, здатні утворювати міцні ковалентні одинарні та кратні зв’язки

Зверніть увагу на таблицю “ Особливості складу, будови та властивостей органічних та неорганічних речовин “

Послідовно сполучаючись між собою атоми Карбону здатні утворювати молекули різноманітної форми : лінійні і розгалужені, довгі і короткі, ланцюгові і циклічні.

Давайте візьмемо моделі атомів і з’єднаємо послідовно 4 атоми Карбону, тепер змінимо послідовність з’єднання Карбонового ланцюга:

Н Н Н Н

l l l l

H- C- C- C- C- H

l l l l

H H H H

l l l l

H- C- C- C= C- H

l l

H H

Ми бачимо утворюються різні речовини: лінійної будови, розгалуженої будови, циклічної будови,з одинарними зв’язками та подвійними.

1.Молекулярна формула – відображає якісний і кількісний склад сполуки, тобто вказує на число атомів кожного з хімічних елементів , які утворюють молекулу речовини. Наприклад, молекулярна формула С₄Н₁₀.

2.Структурна формула відображає порядок з’єднання атомів у молекулі згідно з валентністю ( записуємо в зошит формулу тієї речовини, модель якої

H H H H

l l l l

складали ). H – С – С – С – С – H

l l l l

H H H H

3.Напівструктурна формула СН₃ - СН₂ - СН₂ - СН₃

( риски означають зв’язок атомів Карбону між собою,але не показують

зв’зків між атомами Карбону і Гідрогену )

Звернімо увагу ще раз на зв’язки між атомами Карбону.

Ковалентні зв’язки між атомами Карбону можуть бути :а)прості ( одинарні );

б)подвійні;

в)потрійні.

IV.Закріплення та застосування знань .

( всі завдання з являються по черзі на мультимедійній дошці ).

а) запишіть структурні та напівструктурні формули речовин, карбонові ланцюги яких : С- С- С- С С- С- С

Відповідь: структурні формули

Н Н Н Н Н Н Н

l l l l l l l

H- C- C- C- C- H H- C- C- C- H

l l l l l l l

H H H H H H H

напівструктурні формули

СН₃- СН₂- СН₂- СН₃ СН₃- СН₂- СН₃

б)випишіть формули органічних сполук, з літер, які відповідають правильним відповідям, ви складете назву матеріалу, який лежить у вас на столі.

С К Т А Н О У П Ч У К

СО ₂, СН₄ , Nа₂ СО₃, С₂ Н ₆, Н₂ СО ₃, Н₂S, С₆Н₆, СО, С₂Н₂, С₂Н₄, С₄ Н₆

Відповідь: КАУЧУК.

в)напишіть молекулярні формули сполук, напівструктурні формули яких подані нижче.

V. Домашнє завдання

Блог вчителя хімії та біології Петрук Людмили Миколаївни

віртуальна лабораторія

Уроки хімії 9 клас

Немає коментарів:

Дописати коментар

Архів блогу