Уроки хімії 7 клас

7 клас  

Тема. Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі.

Мета: Пояснити, що саме вивчає хімія; показати місце хімії серед наук про природу; пояснити цілі й завдання хімії; сформувати знання про роль хімічної науки в розвитку народного господарства, житті людини; повторити відомості про речовини та хімічні елементи, вивчені в курсі “Природознавства”

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: розповідь учителя, фронтальна евристична бесіда, Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, комп’ютер, проектор.

Девіз уроку: «Широко простягає хімія руки свої в справи людські»                         М.В.Ломоносов

Хід уроку

І. Організація класу

Знайомство з класом, вступне слово вчителя, загальні уявлення про структуру курсу хімії  в ліцеї, оголошення теми уроку, його плану.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

Обговорення проблемного питання.

Чи чули ви слово «хімія»? Що ж таке хімія? Для чого вона нам потрібна?

Що вивчає  хімія?

 

                                                                                                      Про що ці науки?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Що вивчає предмет «хімія»?

ü  З чого складається земля під нашими ногами, сонце над головою, будинки, машини, рослини й наше власне тіло?

ü  Спробуйте самі назвати предмети, що так чи інакше не пов'язані з хімією.

ü  Наведіть приклади розмаїтості властивостей речовин.

ü  Чи можуть речовини змінюватись?

ü  Спробуйте запропонувати хімічні перетворення з оточуючого вас життя.

ü  Які ви можете назвати хімічні елементи?

Хімія вивчає, з яких речовин складається той або інший предмет; чому і як іржавіє залізо, і чому олово не іржавіє; що відбувається з їжею в організмі; чому розчин солі проводить електричний струм, а розчин цукру — ні; чому одні хімічні зміни відбуваються швидко, а інші — повільно.

Тільки-но людина навчилася обробляти камені, надаючи їм необхідної форми, вона зробила першу кам'яну сокиру. Але навіть оброблений камінь залишався каменем, а дерево — деревом. Однак блискавка могла запалити ліс, дерево горіло, і на місці пожежі людина знаходила чорну золу. Солодкий сік міг прокисати й дивно бадьорив. Люди помітили, що іноді природа речовин змінюється.
Зараз ми знаємо, що це — результат хімічних перетворень речовини. Вони складають предмет науки, що одержала назву хімії.                                                         ХІМІЯ ВИВЧАЄ

 ____________________                                                      ___________________                             

Головне завдання хімії — з'ясування природи речовини, головний підхід до рішення цієї задачі — розкладання речовини на простіші компоненти і синтез нових речовин. Використовуючи цей підхід,  хіміки навчилися відтворювати безліч природних хімічних субстанцій і створювати матеріали, що не існують в природі.

Короткі відомості з історії хімії

Тільки-но людина навчилася розпалювати та підтримувати вогонь, вона одержала можливість здійснювати хімічні перетворення деяких речовин. Ці перетворення могли бути результатом горіння або спричинятися теплом, що виділялося під час горіння. М'ясо можна було зварити, і воно змінювало колір, смак, ставало м'якшим.
- Згадайте з історії приклади використання давніми людьми хімії.
Глину можна було обпалити, і вона ставала більш міцною. Якщо людина розпалювала багаття в піску, то могло знайти в золі скляні кульки.
- Які перші метали навчилася використовувати людина?
Першими металами, на які людина звернула увагу, були самородні мідь і золото. Червонувату мідь і жовтувате золото, що відливають гарним металевим блиском, не можна було не помітити серед тьмяної, сірувато-коричневої породи.
Спочатку метали, як і кольорові камінчики або перламутрові морські мушлі, служили лише прикрасою. Обробляючи мідь, людина помітила, що виготовити з неї наконечник для стріли набагато легше, ніж із каменю, та й тупляться мідні наконечники повільніше, ніж кам'яні. Навіть більше, заточити мідний наконечник, що затупився, набагато простіше та швидше. Але міді було мало, знайти її було непросто, тому тривалий час вона служила в основному матеріалом для прикрас. Однак згодом з'ясувалося, що мідь можна одержати з каменів визначеного виду і щоб знайти такі камені значно простіше, ніж чисту самородну мідь.
Перші практичні відомості з хімії з'явилися в Давньому Єгипті. Єгипетські майстри займалися виробництвом металів, барвників, вони навчилися бальзамування, «варили» скло, виготовляли мило. Цікаво, що мило тоді використовували як крем, яке шляхетні єгиптянки наносили на обличчя.
Відповідно до однієї з теорій, слово «хімія» походить від давньої назви Єгипту — Хума (в англійському перекладі Біблії воно перетворилося на Хем) і, таким чином, воно має означати «єгипетське мистецтво». Однак сьогодні більш популярне інше пояснення. Припускається, що слово «хімія» походить від грецького «сік рослини», тож «хімія» — це «мистецтво виділення соків». Сік, про який ідеться, може бути і розплавленим металом, тож «хімія» може означати й «мистецтво металургії».
І етап розвитку хімії – ремісничий

ІІ етап – давньогрецький

До 600 р. до н. є.    давні греки першими зайнялися тим, що сьогодні називається хімічною теорією.

Грецькі вчені та їх елементи-стихії Сучасні поняття
Фалес (640—546 до н. є.) <*- вода Рідина
Анаксимен (640—546 рр. до н. є.) — повітря Газ
Емпедокл (490—430 рр. до н. є.) — земля Тверді речовини
Геракліт (540—475 рр. до н. є.) — вогонь Енергія Аристотель вважав ефір

Ці уявлення панували над розумами людей упродовж двох тисячоліть. 

Грецька атомістика
Другим важливим питанням, яким опікувалися грецькі філософи, було питання про подільність матерії. Йонієць Левкіпп (близько 500-440 рр. до н. є.) першим поставив питання, чи можна кожну частину матерії, наскільки б малою вона не була, поділити на ще дрібніші частини. Левкіпп вважав, що в результаті такого поділу можна одержати настільки малу частинку, що подальший поділ стане неможливим.
— Як називається найменша неподільна частинка речовини?
Демокрит з Абдери (близько 470-360 рр. до н. є.), учень Левкіппа, розвинув думку свого вчителя. Він назвав, ці дрібнісінькі частинки атомами — «неподільними»; Демокриту здавалося, що атоми кожного елемента мають особливі розміри й форму і що саме цим пояснюються, відмінності у властивостях елементів. Реальні речовини, які ми бачимо і відчуваємо, - є сполученням атомів різних елементів, і, змінивши природу цих сполук, можна одну речовину перетворити на іншу. Усе це звучить навдивовижу сучасно, але Демокрит не підкріпив свою теорію експериментами. Давньогрецькі філософи взагалі не ставили експериментів, вони шукали істину в суперечці, виходячи з «першопричин». 

ІІІ етап - алхімічний (300 р. і до 1600 р)

Уперше араби познайомилися з алхімією досить незвичайним чином. У 670 р. кораблі арабського флоту, що утримували в облозі Константинополь (найбільше і сильне місто християнського світу), були спалені «грецьким вогнем» — хімічною сумішшю, що під час горіння утворює сильне полум'я, яке не можна загасити водою. За переказами, цю суміш виготовив Каллінік, що займався алхімією. 

Філософський камінь, еліксир життя, алькагест

Тут починається зв'язок алхімії та медицини. Монастирі - пристановище філософів і алхіміків, дають нам імена нових учених-хіміків.
• Англійський монах Роджер Бекон у 1242 р. дав перший опис димного пороху. З винаходом пороху замки перестали бути неприступними.
• Парацельс, Авіценна — медики та хіміки, які займалися пошуком філософського каменю.
Траплялися й курйози. Настоятель Штальгаузенського монастиря у вільний від служіння час займався пошуком філософського каменю. Замість прозорого, легкого філософського каменю, що вигравав усіма гранями, він одержав важку, темну речовину з металевим блиском. Плід експерименту склали у дворі монастиря, де його знайшли свині та виявили до цього каменю гастрономічний інтерес. Причому свині добрішали й не вчиняли більше диких свинських витівок. Терапевтичний ефект нового препарату був апробований на ченцях. Результат перевершив усі очікування: усі сорок ченців померли в страшних муках. А одержана речовина одержала назву «antimonium», що можна перекласти як «анти-чернець». Сьогодні ми знаємо цю речовину як арсен.

ІV етап – науковий  (англійський учений Роберт Бойль дав початок хімії як науці).
До числа відкриттів XVII століття, що мали особливе значення для розвитку хімії, слід віднести відкриття флогістону Георгом Ернестом Шталем (1660-1734). Флогістон означає «горючість». Згідно зі Шталем, горюча речовина багата на флогістон. У процесі горіння флогістон виділяється, а те, що залишається, — не горить. Повітря — переносник флогістону. 

XIX ст. — французький учений Антуан-Лоран Лавуазьє (1743-1794) — закон збереження маси — фундамент хімічної науки.
Англійський хімік Дж. Дальтон (1766-1844) створив атомістичну теорію

Сучасна хімія є широким комплексом наук, що поступово та повільно складався в ході її тривалого історичного розвитку.

Найважливіші особливості сучасної хімії такі. 

1.    У фізичній хімії зараз з’являться багато самостійних наукових дисциплін (хімічна кінетика, хімічна термодинаміка, радіаційна хімія, електрохімія, термохімія, плазмохімія, фотохімія, лазерна хімія и тому подібне).

2.    Хімія дуже жваво інтегрується з іншими науками, завдяки чому й була поява біохімії, молекулярної біології, космохімії, геохімії, біогеохімії. Геохімія вивчає — закономірності поведінки хімічних елементів в земній корі. Біогеохімія — це наука про процеси переміщення, розсіяння і концентрації хімічних елементів в біосфері за участю організмів. Основоположником біогеохімії є В. І. Вернадський. Космохімія вивчає хімічний склад речовини у Всесвіті.

3.    У хімії щодо сьогодні з'являються принципово нові методи дослідження (структурний рентгенівський аналіз, мас-спектроскопія, радіоспектроскопія і ін.). Наука дуже швидко і якісно опановує нові галузі людства.
Сучасна хімія вивчає перетворення, при яких молекули однієї сполуки  обмінюються атомами з молекулами іншої сполуки, розпадаються на молекули з меншим числом атомів, а також вступають в хімічні реакції, в результаті, яких утворюються нові речовини. Атоми зазнають в хімічних процесах деякі зміни лише в зовнішніх електронних оболонках, атомне ядро і внутрішні електронні оболонки при цьому не змінюються. 

ІІІ. Закріплення нового матеріалу

1. Перелічіть предмети довкола вас, які виготовлені за допомогою хімії. 

2.  Розкажіть, що вивчає наука хімія?

3.  Яке на вашу думку головне завдання хімії?

4.  Як ви вважаєте, які найважливіші особливості сучасної хімії?

5. Як ви вважаєте, чи дуже вплинула наука хімія на всесвітню економіку?

6. Які галузі економіки найбільш пов'язані з хімією?

7. Які продукти виготовлені за допомогою хімії, найважливіші на вашу думку? 

ІV. Підбиття підсумків

V. Домашнє завдання

Прочитати §   , дати відповіді на питання

Творче завдання: підготувати розповідь «Життя без хімії»

Тема. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом.

Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки в кабінеті хімії, з правилами безпечної роботи при користуванні найбільш поширеним хімічним обладнанням, навчити виконувати найпростіші хімічні операції та надавати першу допомогу при потраплянні їдких речовин в очі, на шкіру, в дихальні шляхи; ознайомити учнів з основними  методами наукового пізнання в хімії – спостереженням та експериментом; розвивати спостережливість, вміння чітко висловлювати свою думку, виховувати свідоме ставлення до навчання.

Обладнання і матеріали: лабораторний штатив, муфти, лапка і кільце, пробіркотримач, спиртівка, лабораторний посуд, таблиця «Правила поведінки в кабінеті хімії», інструкції з ТБ при роботі в кабінеті хімії на кожну парту.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Базові поняття і терміни: хімічний експеримент, техніка безпеки, лабораторний посуд та обладнання.

Хід уроку

І. Організаційний етап. Привітання з класом, налаштування на робочий настрій.

ІІ. Перевірка письмового д/завдання.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (бесіда):

• Які етапи розвитку пройшла хімія?
• Що вам про них відомо?
• Чим відрізняється реміснича хімія від сучасної наукової хімії?
• Розкажіть про роль хімії у давнину і в сучасному світі (це було додаткове завдання – міні-проект).

ІV. Повідомлення теми і формулювання мети уроку. Хімія – експериментальна наука. Вона потребує знання правил безпечної роботи з реактивами і лабораторним обладнанням, вміння проводити найпростіші хімічні операції, обережності під час проведення дослідів, спостережливості та охайності.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Правила поведінки в кабінеті хімії (робота з таблицею, пояснення основних правил).
2. Ознайомлення з лабораторним обладнанням та хімічним посудом, його призначенням.
3. Вивчення правил техніки безпеки в кабінеті хімії.
4. Найпростіші операції в кабінеті хімії: виявлення запаху, переливання та  нагрівання рідин.

VІ. Закріплення нового матеріалу.

1.      Розглядаємо рисунки із зображенням лабораторного посуду в зошиті для лабораторних і практичних робіт, підписуємо назви.

2.      Підписуємо попереджувальні знаки.

3.      Ігровий момент. Головоломка «Правила ТБ».  

  Почавши рух з верхньої лівої клітинки та рухаючись вліво, вправо, вверх і вниз пройдіть усі клітинки так, щоб із літер утворилося правило безпечного нагрівання пробірок.

П	Б	І	У	З	Д	И	Ю	,
Р	О	Р	К	Р	І	Н	О	Щ
Е	Р	Я	С	Є	А	Р	Г	О
Б	Т	,	Ь	Т	В	І	А	Н
А	И	М	И	О	О	Р	В	І
Т	Р	А	Т	Т	В	О	М	Д
І	Н	Х	И	І	Д	І	Е	С
В	Ч	У	Ш	Н	І	В	Б	Е

VІІ. Домашнє завдання. опрацювати §  , вивчити правила роботи в кабінеті, назви лабораторного посуду, правила ТБ.

Додаткове завдання: скласти кросворд на тему «Лабораторне обладнання».

VІІІ. Підведення підсумків уроку. Пропоную учням дати відповідь на питання. Що ви вважаєте найважливішим з вивченого сьогодні на уроці?

Додаток 1

ЛАБОРАТОРНЕ ОБЛАДНАННЯ

(карта-інструкція)

№ з/п	Назва лабораторного обладнання і посуду	Призначення лабораторного обладнання
1	Пробірка хімічна	Для проведення дослідів
2	Склянка з носиком	Для зберігання речовин, для проведення найпростіших хімічних операцій
3	Ступка з товкачиком	Для подрібнення та розтирання речовин
4	Колба конічна та плоскодонна	Для зберігання речовин, для проведення різних хімічних операцій
5	Колба круглодонна	Для нагрівання речовин
6	Лійка конусоподібна	Для наливання рідин і для фільтрування
7	Мірний циліндр	Для вимірювання об’єму рідин
8	Скляна паличка	Для перемішування рідин
9	Чашка порцелянова	Для випарювання розчинів
10	Лабораторний штатив	Для закріплення посуду під час дослідів
11	Штатив для пробірок	Для розміщення пробірок
12	Ложка порцелянова, шпатель	Для набирання твердих речовин
13	Пробіркотримач	Для закріплення пробірок під час нагрівання в полум’ї спиртівки
14	Спиртівка	Для здійснення нагрівання
15	Планшетка	Для проведення дослідів мікрометодом

Увага! Кожний предмет після використання необхідно повернути на своє місце чистим.

Практична робота 1. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.

Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум'я

 Цілі: ознайомитися з правилами техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті; навчитися поводитися з лабораторним штативом, нагрівними приладами та хімічним посудом.

Обладнання: лабораторний штатив з лапкою та кільцем, нагрівні прилади (спиртівка, керамічна плитка із сухим пальним, електронагрівний прилад), пробірка, хімічна склянка, фарфорова чашка, піпетка, розсіювач полум’я, штатив для пробірок, пінцет, сірники.

 1. Правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії

Правила поводження з реактивами

1. Виконуй тільки ті хімічні досліди, які узгоджено з учителем, під його наглядом або наглядом лаборанта.

2. Уважно прочитай етикетку на ємності з тією речовиною, яку береш для досліду. Відкриваючи ємність із реактивом, не клади пробку на лабораторний стіл боком, а постав.

3. Реактиви використовуй тільки в тих кількостях, які зазначено в завданнях до лабораторних і практичних робіт.

4. Надлишок реактиву не зливай (не зсипай) назад у ємність, де він зберігався.

5. Ємність, із якої взяли реактив, відразу закрий пробкою та постав на місце.

6. Ніколи не пробуй хімічні реактиви на смак!

7. Відпрацьовані реактиви зливай у раковину (після їх нейтралізації) або у спеціальний посуд.

 2. Правила поводження з хімічним посудом

Хімічний посуд зовсім не схожий на той, який використовується в повсякденному житті. З першого погляду, форма хімічного посуду може здатися дивною, але вона формувалася століттями й майже ідеально пристосована для проведення хімічних експериментів.

Існує три різновиди хімічного посуду.

Посуд для роботи за нормального атмосферного тиску Цей посуд виготовлено з термостійкого скла (скла, що стійке до різких перепадів температури). Якщо ви ллєте у склянку з такого скла окріп, то вона, на відміну від звичайного кухонного посуду, не лопне.

Увага! Стійкість до різкого перепаду температури хімічного посуду не безмежна. Якщо гарячу склянку або колбу поставити на холодну металеву поверхню, вони можуть лопнути.

Нізащо не дмухайте на гарячий хімічний посуд, щоби прискорити його охолодження! Це може призвести до його руйнування.

Мірний хімічний посуд

На такий посуд нанесені позначки для вимірювання об’єму рідини. У мірному посуді не проводять хімічних реакцій, його не можна сильно нагрівати — він може деформуватися і потім неправильно показувати об’єм.

На мал. 1 зображено зразки хімічного посуду. Розгляньте посуд на малюнку, а також посуд, який запропонує вчитель.

 3. Будова і правила поводження з нагрівними приладами. Будова полум’я

Спиртівка

1. Ознайомтеся з конструкцією спиртівки (мал. 2). З цією метою:

• зніміть ковпачок зі спиртівки та покладіть на стіл;

• підніміть диск із трубкою та ґнотом, не виймаючи ґнота з резервуара.

Увага! Диск із трубкою має щільно прикривати отвір резервуара спиртівки, щоби спирт не зміг загорітися в самому резервуарі.

2. Готують спиртівку до роботи так:

• у резервуар через лійку наливають денатурований спирт (не менше ніж 1/3 та не більше ніж 2/3 об’єму спиртівки);

• у трубку вставляють ґніт з некручених бавовняних ниток (але не з вати або марлі!). Ґніт має бути рівномірної товщини, входити не дуже щільно, але й не випадати з трубки, вільно діставати дна спиртівки. Перед тим як запалити ґніт, потрібно змочити його спиртом. Спиртівку закривають ковпачком, щоби спирт не випаровувався.

 

Мал. 1. Хімічний посуд

                                                            

Мал. 2. Спиртівка                                                                       \

             Мал. 3. Будова полум’я

 3. Запаліть спиртівку, для цього:

• перевірте, чи є в ній спирт;

• зніміть ковпачок;

• розправте ґніт;

• піднесіть до ґнота запалений сірник або скіпу.

Увага! Не можна запалювати одну спиртівку від іншої, не можна наливати спирт у палаючу спиртівку, тому що так може виникнути пожежа.

Для того щоби збільшити полум’я, слід загасити спиртівку й, утримуючи диск однією рукою, другою вийняти ґніт із трубки вгору на 1-1,5 см та розправити його.

Якщо на ґніт потрапить вода, який-небудь інший розчин або порошок і полум’я значно зменшиться, потрібно загасити спиртівку, ґніт трохи вийняти та обрізати. Якщо ґніт не діставатиме дна спиртівки, його необхідно замінити. Якщо полум’я спиртівки зменшилось, а ґніт починає тліти, це значить, що спирт по ньому не піднімається. Слід загасити спиртівку, долити спирт через лійку або послабити стиснення ґнота у трубці.

Увага! Зі спиртівкою завжди слід поводитися обережно, щоб не перекинути її та не розбити. Якщо спирт, який горить, розіллється на столі, відразу накрийте його рушником, засипте піском або залийте водою.

4. Загасіть спиртівку, накривши її ковпачком, який слід підносити збоку.

Увага! Не дмухайте на запалену спиртівку, щоб загасити її. Це може призвести до пожежі.

5. Запишіть складові частини спиртівки (1, 2, 3, 4).

4. Будова і правила поводження з лабораторним штативом

Різноманітні підставки для хімічного посуду називають штативами. Штативи бувають як прості — для пробірок, так і складні — для монтажу хімічних лабораторних установок (мал. 4).

 Мал. 4. Лабораторний штатив

 Виконайте такі операції.

Викрутіть стрижень з підставки та знову закрутіть його до кінця.

Закріпіть муфту на середині стрижня штатива, пересуньте її вгору, опустіть униз (попередньо послабивши гвинт, яким муфта закріплюється на стрижні). Знову пересуньте її на середину стрижня, закріпіть.

З допомогою другого гвинта муфти закріпіть у ній лапку.

Візьміть другу муфту та закріпіть її з допомогою одного гвинта на стрижні штатива. З допомогою другого гвинта закріпіть у ній кільце.

Закріпіть у лапці штатива пробірку так, щоб вона перебувала у вертикальному положенні отвором догори, для цього:

• послабте гвинт лапки;

• однією рукою вставте в лапку пробірку;

• другою рукою обережно поверніть гвинт лапки до кінця.

Пробірку слід закріпити в лапці так, щоб вона не випадала та її можна було пересувати.

Пробірку слід закріпити біля отвору, а не посередині. Завдяки цьому її поверхня буде нагріватися рівномірно по всій довжині.

Закріплення пробірки в лапці

Закріпіть цю ж пробірку, не виймаючи її з лапки, у горизонтальному положенні, для цього:

• послабте гвинт, який фіксує лапку в муфті;

• поверніть лапку разом із пробіркою на 90°;

• закрутіть гвинт.

Закріпіть у штативі хімічну склянку, а потім фарфорову чашку, для цього:

• на кільце штатива покладіть сітку-розсікач;

• на сітку поставте склянку;

• фарфорову чашку можна ставити на кільце без сітки. Сітка необхідна для рівномірного нагрівання дна склянки.

Увага! Перед кожною лабораторною та практичною роботою ви маєте повторити правила техніки безпеки, поводження з реактивами, а також способи поводження з нагрівними приладами, хімічним посудом і лабораторним штативом. 

Тема: Фізичні тіла. Матеріали. Речовини

Мета:

навчальна: сформувати поняття «тіло», «матеріал», «речовина»; навчити розрізняти та наводити приклади фізичних тіл, речовин, матеріалів; познайомити учнів з сучасними матеріалами та показати значення хімії у їх створенні;

розвивальна: розвивати спостережливість, допитливість, вміння використовувати отримані знання; формувати науковий світогляд про найпоширеніші  в  природі речовини;

виховна: виховувати повагу до здобутків людини, зокрема в галузі хімії.

            Тип уроку: вивчення й первинного закріплення нових знань

            Обладнання: зразки фізичних тіл, матеріалів, речовин, фотографії льодяних скульптур, ділильна лійка, хімічний стакан, вода

            Очікувані результати: учні навчаться розрізняти фізичні тіла, матеріали, речовини

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Якщо ми поглянемо навколо себе, то побачимо яке різноманітне наше довкілля. Скільки предметів нас оточують. Ми можемо їх порівняти. Можемо описати їх, або ж якось інакше охарактеризувати. У мові наук про природу для цього є чимало спеціальних термінів, які необхідно знати і розуміти.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (Може проходити за будь-яким із запропонованих сценаріїв в залежності від можливостей учнів, або ж всі прийоми поєднуються)

1.Прийом «Інтерв’ю»

Учні передають один одному мікрофон та задають питання, що стосуються вивченого матеріалу.

2.Прийом «Бесіда»

Що вивчає природознавство?

Що вивчає хімія?

Що вивчає фізика?

Які методи дослідження природи ми використовували на уроках природознавства?

Які ще науки вивчають природу?

Як називають у науці предмети, що нас оточують? З чого вони зроблені?

3.Прийом «Гра»

Грати можна командами або ж кожен за себе.

Прочитайте шифрограму

Для читання шифрограми використовуйте український алфавіт, замінивши цифри на відповідну літеру в алфавіті.  Прочитаєте хімічне твердження. На це вам відводиться 1 хв.

25	12	17	12	33		-		18	1	24	15	1		20	21	19
21	7	28	19	3	11	18	11		23	1		13	26
20	7	21	7	23	3	19	21	7	18	18	33		.

Відповідь: Хімія – наука про речовини та їх перетворення.

 Вивчення хімії починається з правил техніки безпеки. Перед вами кросворд, ваше завдання - відповісти на мої запитання.

1 2 3 4 5 6

Н

Е

Н

Е

Н

Е

Н

Е

Н

Е

Н

Е

НА

Заборона на харчування в лабораторії.

Заборона на вживання рідин у лабораторії.

Заборона – вказівка до дій із залишками речовин.

Заборона знаходження над посудом, в якому відбуваються перетворення речовин.

Не будь надто цікавим – не (вставити слово)  у посудину з реагентами.

Для визначення властивостей речовин ніколи не (вставити слово).

Відповідь:

Не їж у лабораторії

Не пий у лабораторії

Не зливай (зсипай) залишки речовини після дослідів у посудину.

Не нахиляйся над пробіркою, у якій відбувається  реакція.

Не заглядай у пробірку з реагентами.

Не пробуй речовини на смак.

ІV. Оголошення теми та мети уроку

V. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителів з елементами бесіди.

Вчитель хімії. Згадайте, як ми у п’ятому класі давали визначення, що таке фізичне тіло. Прийом «Словникова робота» Тілом у науці називають все живе та неживе, що створила природа або людина.(Терміни та їх визначення учні записують у хімічний словник)

Вчитель фізики. Назвіть будь-які фізичні тіла.(Все назване вчитель записує на дошці). Розділіть написане на дві групи (Учні розділяють тіла на тіла живої природи та тіла створені людиною). Якими фізичними величинами ви вимірювали тіла.

Прийом «Словникова робота» Виміряти – означає порівняти з еталоном.

Розміри тіла.

Об’єм.

Маса.

Отже, у кожного тіла свої, властиві лише йому, форма, розміри. А з чого зроблені ці тіла (учитель демонструє фотографії льодяних скульптур). Так, правильно з води. А як називається те з чого зроблені тіла? (Речовина)

Прийом «Словникова робота» Речовинами називають усе те, з чого утворені фізичні тіла.

Вчитель хімії. Проведемо невеликий експеримент. (Наливає воду з ділильної лійки в стакан).  А вода це фізичне тіло чи ні? Чому? Дійсно вода немає форми, яку б вона зберігала як показано на малюнках тому вона не фізичне тіло.

Отже, з однієї речовини можна виготовити багато різних тіл.

Вчитель фізики. А з чого виготовлені ці тіла. (Вчитель демонструє тіла виготовлені з різних речовин) Отже, буває так, що одне тіло буде виготовлене з різних речовин.

Для виготовлення автомобіля людина використовує сплави, пластмасу, гуму, тканини, скло. Як правильно все це назвати одним словом. (Матеріал)

Прийом «Словникова робота» Матеріалами називають речовини або суміші речовин, які утворилися в природі чи їх створила людина і призначені для виготовлення тіл.

Вчитель хімії. Для створення різних матеріалів людина використовує здобутки хімічної науки. Не всі природні матеріали мають властивості необхідні нам у створенні різних предметів, тому людина на допомогу покликала науку. (Демонстрація різних матеріалів та предметів утворених із них)

VІ. Первинна перевірка засвоєння та закріплення знань.

Групова робота

Прийом «Заповни таблицю»

Скориставшись наборами, що є у вас на столах заповніть таблицю

Речовини	Тіла	Матеріали

Чому тіл більше, ніж речовин?

VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія

Прийом «Роблю висновок»

Тілами називають предмети, що нас оточують.

Вони поділяються на природні тіла і тіла, зроблені людиною.

Те, з чого створене тіло, називають речовиною.

Матеріалом може бути речовина чи суміш речовин, які утворилися в природі чи створені людиною.

Тіла виготовляють із матеріалів або речовин.

Матеріали є штучні та природні.

Або ж використовують прийом «Доповни речення»

Предмети, що нас оточують називаються …(тілами)

Тіла створені із ….(речовин)

Речовини або суміш речовин, які утворюють тіла називають ……(матеріалами)

Матеріали можуть бути ….(штучні) або ….(природні)

Прийом «Мікрофон»

Учні передають один одному мікрофон і озвучують, що їм найбільше запам’яталося на уроці.

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити § 

Тема.Речовини. Чисті речовини й суміші

 Цілі: вивчити, що таке «речовина», «матеріал», «чиста речовина», «суміш», навчитися розрізняти чисті речовини й суміші, фізичні й хімічні властивості речовин; закріпити знання таких понять, як «тіло», «агрегатний стан».

Обладнання: зразки різних речовин, кухонна сіль, алюміній, вода, хімічний стакан, скляна паличка.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (основний об’єм).

Форми роботи: лекція, бесіда, експеримент, «Шпаргалка», складання таблиці, робота в парах , хімічний диктант.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

 ІІ. Оголошення теми й мети уроку

 ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями

1. Що оточує нас у повсякденному житті?

2. З чого складаються тіла?

3. Що таке тіло? речовина?

4. Що таке «матеріал»?

 IV. Вивчення нового матеріалу

1. Пояснюємо, що таке властивості речовин, їх поділ на фізичні й хімічні.

2. Складаємо схему-«шпаргалку» фізичних властивостей речовин.

 3. Конкретизуємо поняття «агрегатний стан».

4. вивчення властивостей запропонованих речовин.

Наприклад, беремо кухонну сіль і алюміній і описуємо їх за пунктами плану, які тільки-но складали у схему. Заповнюємо таблицю.

	Агрегатний стан	Колір	Блиск	Запах	Розчинність у воді	tплавлення	tкипіння
Кухонна сіль
Алюміній

5. Ознайомлення з поняттями «чисті речовини» й «суміші».

Учні працюють у парах. Один з учнів шукає в тексті параграфа поняття «чиста речовина», а інший — «суміш», ознайомлюються з цими поняттями й розповідають одне одному вивчене. Такий прийом називається «Учитель — учень».

Наводимо приклади чистих речовин і сумішей, які відомі учням з повсякденного життя.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Хімічний диктант

1. З переліку випишіть у два стовпчики тіла й речовини: вода, кухонна сіль, крижинка, сода, цвях, підкова, цукор.

2. З переліку випишіть у два стовпчики чисті речовини й суміші: морська вода, кисень, повітря, цукор, сироп, молоко.

Швидко перевіряємо правильність виконання, якщо треба, вносимо корективи.

3. Які ознаки належать до фізичних властивостей речовин?

VI. Домашнє завдання

Практична робота № 2. Розділення неоднорідної суміші.

Мета:  повторити правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, опанувати способи розділення неоднорідних сумішей, продовжити формувати уміння правильного поводження з речовинами і лабораторним обладнанням.

Тип уроку:  практичне застосування знань, умінь і навичок

Форми роботи:  виконання експерименту, складання звіту, висновки.

 Обладнання:  картки – інструкції,   спиртівка, сірники, лабораторний штатив із кільцем та муфтою, скляна паличка, хімічні склянки, пробірка, колба з водою,  лійка, порцелянова чашка, затискач,  шпатель або ложечка, фільтрувальний папір.

Реактиви: кухонна сіль, пісок, вода. . 

Хід уроку                      

І.   Актуалізація опорних знань  . 

Чим відмінні суміші від чистих речовин?

Які бувають суміші?

Які методи розділення сумішей ви знаєте?

  

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. 

Пригадайте казку про Попелюшку. Мачуха наказала їй перебрати мішок проса, змішаного із сочевицею. Попелюшці допомогли пташки. А ви зараз маєте, як Попелюшка, розділити суміш піску і солі. Не чекайте на пташок, використаємо ваші знання про суміші для виконання практичної роботи «Розділення неоднорідної суміші».

                                                           Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної роботи.

ІІ. Обговорення етапів роботи

 Пригадайте фізичні властивості кухонної солі і піску. Які з них ви можете використати для розділення суміші?

Запропонуйте послідовність дій.

Під час виконання кожного етапу експерименту записуйте в таблицю свої дії , спостереження , висновки.

ІІІ. Виконання роботи за інструкцією

 Етап1. Змішування суміші з водою

У невелику склянку помістіть порцію суміші (2—3 г) і налийте 20—30 мл води. За допомогою скляної палички перемішайте вміст склянки. Що спостерігаєте після припинення перемішування? Який компонент суміші розчинився? Де накопичився кожний із  компонентів?

 Етап 2. Очищення добутого розчину фільтруванням

Складіть фільтр із фільтрувального паперу, як показано на малюнку, вкладіть у лійку і змочіть водою.

Лійку вставте у пробірку. Каламутний розчин вилийте на фільтр. Що спостерігаєте? Де знаходиться кожен із компонентів суміші?

Етап 3. Випарювання розчину

Добутий фільтрат налийте у порцелянову чашку і поставте на кільце штатива (можна скористатися також затискачем для пробірок), запаліть спиртівку і обережно нагрівайте до повного випаровування води. Що спостерігаєте? Де знаходиться кожен із компонентів суміші? Як це ви можете пояснити?

Номер і назва  етапу	Хід роботи (послідов- ність дій)	Спостереження	Висновок Вкажіть, який метод використовуєте.
Етап1. Змішу-вання суміші з водою	До порції суміші доливаю воду і перемішую вміст склянки.	Сіль розчиняється у воді, а пісок – ні. З часом він осідає на дно склянки.	Речовини мають різну розчинність. Можна використати метод відстоювання.
Етап 2. Очищен- ня добутого розчину фільтру-ванням	Отриману суміш виливаю  у лійку на фільтр	Частинки розчиненої речовини – солі разом з водою проходять через фільтр і утворюють фільтрат, а сіль залишається на фільтрі.	Оскільки речовини мають різну розчинність, використовую метод фільтрування
Етап 3 Випарю- вання розчину	Фільтрат виливаю у порцеляно- ву чашку і нагріваю	Вода більш летка, вона  випаровується, а сіль залишається не дні порцелянової чашки.	Для виділення розчиненої речовини із розчину використовую метод випарювання (кристалізації)

Зробіть узагальнюючий висновок. При формулюванні висновку дайте відповіді на запитання:

1.  Які методи розділення ви використали в цій роботі?

2.  Які властивості солі й піску дозволяють використовувати саме ці методи для розділення суміші?

ІV.  Підведення  підсумків  уроку.

 V.  Домашнє завдання

Повторити §                          Вправа

Тема. Молекули. Атоми. Атом, його склад. Хімічні елементи,їх назви і символи

Цілі уроку: 
• поглибити знання учнів про атоми й молекули як складні структурні частинки речовини; 
• поглибити й узагальнити знання про будову атома;
• дати поняття про йони як заряджені частинки речовини; 
• на підставі будови атома дати поняття про хімічний елемент як визначений вид атомів; 
• ознайомити учнів із сучасною українською номенклатурою; 
• дати уявлення про поширення хімічних елементів у природі. 
Тип уроку: комбінований. 
Методи і методичні прийоми: 
• словесний (бесіда, розповідь, робота з підручником, опорною схемою, складання опорних конспектів), 
• наочний (демонстрація наочності), 
Обладнання: періодична система хімічних елементів, схема опорного конспекту.
Базові поняття та терміни: атоми, молекули, йони, ядро, електрони, протони, нейтрони, хімічний елемент. 
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Опитування попереднього матеріалу.
• Що ми вивчали на попередньому уроці? (На попередньому уроці ми вивчали чисті речовини й суміші, види сумішей, способи розділення сумішей?
• Що треба було зробити вдома, крім вивчення теоретичного матеріалу? (Запропонувати план та способи розділення суміші, до складу якої входили: сіль +залізні ошурки + тирса + вода + пісок).
(учитель пропонує п’яти учням здати зошити з виконаним завданням вкінці уроку).
У п’яти учнів я перевірю письмове домашнє завдання в кінці уроку, а у всього класу – теоретичний матеріал. (Самостійна письмова робота).

Завдання 1
Закінчити речення:
1. Речовина це ...
2. Суміш це
3. Речовини, які використовують для виготовлення фізичних тіл називають...
4. Ознаки, які виявляються при безпосередньому спостереженні називають....
5. Чиста речовина відрізняється від суміші тим, що: ..
6. Однорідна суміш відрізняється від неоднорідної тим, що ....
7. Розрізняють два види сумішей, а саме:...
8. Речовина за певних умов може перебувати у трьох агрегатних станах, а саме:
9. Дистиляція це ...
10. Властивостями речовин називають...
11. Суміші можна розділити слідуючими способами:...
12. Спирт з водою можна розділити за допомогою...
I варіант 1,3,5,7,9,11
II варіант 2,4,6,8,10,12

Завдання 2
Із наведеного переліку речовин виберіть:
I варіант - однорідні суміші
II варіант - неоднорідні суміші.
III варіант - чисті речовини
1) Молоко, 2) повітря
3) розчин цукру 4) золото,
5) мінеральна вода, 6) залізо,
7) бронза, 8) срібло,
9) кисень, 10) бульйон,
11) йодна настойка, 12) йод, 
13) кров, 14) олія з водою,
15) дощова вода, 16) дистильована вода,

Завдання З
Запропонуйте спосіб розділення суміші:
I варіант вода з піском,
II варіант розчин цукру,
III варіант олія з водою.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. 
Прочитайте уважно епіграф до уроку. З епіграфу ви зрозуміли, що сьогодні на уроці ми з вами будемо говорити про хімічні елементи. Ми повинні з’ясувати, чи дійсно, як говорить поет, все: від малих піщинок до планет складається з хімічних елементів. 
Щоб з’ясувати це нам потрібно пригадати, поглибити та узагальнити матеріал з курсу природознавства про будову речовини. ( Оголошення теми та мети уроку)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1.Молекули, атоми. Будова атома.
Перш ніж ми приступимо до вивчення нового матеріалу, давайте пригадаємо:

1. Яку науку ми з вами вивчаємо? (Хімію).
2. Яку науку називають хімією? 
(Хімія – це наука, яка вивчає речовини та їх взаємоперетворення)
3. Що називають речовиною?
(Речовина - це форма існування матерії, що становить сукупність частинок (атомів, молекул).
4. Давайте пригадаємо з курсу природознавства, яку будову має речовина?
(Речовина складається з молекул та атомів).
Так, дійсно, усі речовини складаються з молекул. Кожна речовина має свою власну й властиву лише їй молекулу. Таким чином, у світі існує величезна різноманітність усіляких молекул.
5. З чого складаються молекули?
(Молекули складаються з атомів).
6. Що таке атом?
(Атоми – найдрібніші, хімічно неподільні частинки речовини).
Так, дійсно, атоми – це найдрібніші електронейтральні хімічно неподільні частки речовини. Слід зазначити, що вони мають дуже складну будову. Давайте з’яку саме.
Кожний атом має ядро, навколо якого хаотично рухаються електрони. Відстань, на яку електрони віддалені від ядра, дуже велика й значно перевищує розміри ядра. Усі електрони атома складають його електронну оболонку. 
Ядро атома складається з частинок, які називають нуклонами (від лат. пucleos — ядро). Нуклони не вважаються елементарними часточками, їх прийнято називати субатомними часточками. Нуклони бувають двох типів: протони й нейтрон, вони характеризуються масою й електричним зарядом.
(учні працюють з опорною схемою5,ст.8, записують її в зошити).
З-поміж часточок, з яких складається атом, масу мають лише протони й нейтрони. Незалежно від кількості електронів в атомі їхня загальна маса все одно буде дорівнювати нулю. Отже, уся маса атома зосереджена в його ядрі. У той же час розмір атома визначається тільки розмірами його електронної оболонки зі збільшенням відстані електрона від ядра розміри атома збільшуються .
Кількість субатомних частинок, які складають атом,— дуже важлива інформація для хіміків, важливіша, ніж маса чи розмір, тому що всі хімічні властивості атомів визначаються кількістю протонів у ядрі й розподілом електронів в електронній оболонці.
Якщо в ядрі знаходиться один протон, то заряд такого ядра буде дорівнювати +1, відповідно електронну оболонку буде складати один електрон (за умовою електронейтральності атома). Маса такого атома буде дорівнювати 1 а. о. м. 

Завдання.
Яким буде заряд ядра, маса атома та кількість електронів в оболонці, якщо в ядрі знаходяться: 
а) один протон і один нейтрон? (заряд +1, маса 2 а.о.м., 1 е)
б) один протон і два нейтрони? (заряд +1, маса 3 а.о.м., 1 е)
в) п'ять протонів і п'ять нейтронів? (заряд +5, маса 10 а.о.м., 5 е)

2. Поняття про йони.
Отже, ми з’ясували, що ядро та електрони мають електричний заряд. У ядра заряд позитивний (завдяки тому, що в ньому містяться позитивно заряджені частинки — протони), а в електронів заряд негативний. Завдяки цьому електрони притягуються до ядра, позитивний заряд ядра повністю компенсується негативним зарядом електронів, тому сумарний заряд атома завжди дорівнює нулю, тобто атоми — електронейтральні частинки. Якщо відбувається будь-яка взаємодія, атоми можуть віддавати або приєднувати електрони, тоді атоми перетворюються на заряджені частинки, які мають назву — йони.
Так, якщо атом віддає певну кількість електронів, то кількість протонів стає більшою, і атом набуває позитивного заряду. Якщо ж атом приєднує певну кількість електронів, то він набуває негативного заряду, бо кількість протонів, яка є в атомі не компенсує збільшену кількість електронів.
(учні складають опорний конспект, працюють з опорною схемою 6 ст.8) 

3. Поняття про хімічний елемент.
Таким чином, кількість нейтронів впливає тільки на масу атома, протони ж – визначають заряд ядра атома та кількість електронів. Тому найважливішою характеристикою атома є кількість протонів у ядрі (або заряд атома). Саме за цією характеристикою й розрізняють атоми. Набір атомів з однаковою кількістю протонів у ядрі об'єднують під поняттям «хімічний елемент». Таким чином, хімічний елемент — це тип атомів з однаковим зарядом ядра, тобто з однаковою кількістю протонів. 
На сьогодні відомо 110 хімічних елементів. З них 88 виявлено в природі, 22-добуто штучно. Усі вони розташовані у періодичній системі хімічних елементів, яка була створена Д.І.Менделєєвим (робота з періодичною системою хімічних елементів).
Кожний хімічний елемент має символ, назву та місце у періодичній системі хімічних елементів, яке визначається порядковим номером (кількістю протонів, зарядом ядра).
Якщо в ядрі атомів один протон, то це атоми елемента Гідрогену, якщо два — Гелію, якщо 5 — Бору й т. д. 
Під час ознайомлення з поняттям «хімічний елемент» можна повідомити, що хімічні елементи реально існують у природі у вигляді окремих атомів, а також у складі хімічних сполук. Ці сполуки можуть брати участь у хімічних перетвореннях. Хімія, вивчаючи речови-ни та їхні перетворення, власне кажучи, має справу з хімічними елементами. Тому хімію іноді називають наукою про хімічні елементи.
Хімічний елемент – це алфавіт хімічної науки, бо подібно до алфавіту в російській чи українській мові, де з 32 літер утворюється безліч різноманітних слів, в хімії з 110 хімічних елементів утворюється більше 10000000 різноманітних хімічних речовин
У цій безлічі речовин неможливо було б орієнтуватися, якби в хімії не було прекрасного винаходу, що нагадує азбуку. Шведський хімік Берцеліус запропонував як символи хімічних елементів приймати першу літеру їхніх латинських назв, а в разі збігу перших літер — використовувати й другу літеру. Так, для позначення Оксигену він узяв символ «О» — першу літеру від Охуgenium, для Гідрогену — «Н» — від Нуdrogenium, для Карбону — «С» — від Carboneum. Пропозицію Берцеліуса було підтримано багатьма хіміками, й ця система позначень хімічних елементів збереглася з 1814 року й до наших часів.
Ваше завдання полягає у тому, щоб поступово запам’ятати символи хімічних елементів, навчитися їх писати, вимовляти, знати, що вони позначають. 
Символи й назви відомих хімічних елементів наведено в періодичній системі хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Надалі ви будете часто звертатися до неї, щоб дістати різні відомості про хімічні елементи. А поки що звикайте користуватися періодичною системою, щоб оволодіти хімічною символікою (робота з таблицею 1, стор.36).

4.Поширення хімічних елементів у природі.
Нині виявлено всі хімічні елементи, з яких складаються речовини землі та Всесвіту. Крім того 22 хімічні елементи добуто штучно. 
Проте, слід відзначити, що якісний та кількісний склад елементів всесвіту та землі помітно різняться між собою. Так, найпоширенішими елементами Всесвіту є Гідроген і Гелій. На їх долю припадає відповідно 75%та 24% відповідно, на решту хімічних елементів припадає лише 1% (робота з опорною схемою 7, ст.8).
7. Які елементи є найпоширенішими на землі? 
(Робота з опорною таблицею 1,ст.8).
8. Назвіть п’ять найпоширеніших елементів у літосфері?
(У літосфері найпоширенішими елементами є Оксиген (47%), Силіцій (27,6%), Алюміній (8,8%), Ферум (5,0%), Кальцій (3,63%).
9. Назвіть п’ять найпоширеніших елементів у гідросфері?
(У гідросфері найпоширенішими елементами є: Оксигену (85,6%), Гідроген (10,78%) – складові частини води, крім того, високий вміст таких елементів, як Хлор (1.987%), Натрій (1,105%), Магній (),1326%).
У живих організмах міститься Оксиген, Гідроген, Карбон, Нітроген, Фосфор, Кальцій, Калій, Сульфур, Хлор та інші елементи. (Учні складають опорний конспект)
Отже ви бачите, що хімічні елементи знаходяться скрізь і у Всесвіті і на землі, і у воді, і в середині живих організмів. Таким чином, елемент – це частина цілого. Ми й усе, що нас оточує, утворено хімічними елементами. Академік О. Є. Ферсман образно назвав хімічні елементи цеглинками Всесвіту, а відомий вже нам з початку уроку поет Щербаков писав: 

Природа має лиш один секрет —
Чи тут, чи там, у Космосу глибинах,
Все: від малих піщинок до планет —
Із елементів складене єдиних.
Тепер ми розуміємо, що дійсно є сенс в його словах.

ІV. Узагальнення та закріплення знань 
а) бесіда.
Сьогодні ми з вами пригадали та повторили матеріал з курсу природознавства про молекули, атоми та хімічний елемент. Проте довідалися багато нового, що саме?
• Про будову атома:
1. Яку будову має атом? (Атом складається з ядра та електронної оболонки), 
2. Яку будову має ядро атома? (До складу ядра входять протони, нейтрони).
3. Що спільного та чим відрізняються між собою протони та нейтрони? ( Протони та нейтрони подібні за масою та відрізняються між собою зарядом).
4. Який заряд мають ядро атома та електрони? (Ядро +, електрони -).

• Про хімічний елемент:
5. Що називають хімічним елементом? (Хімічний елемент – це вид атомів з однаковим зарядом ядра).
Атоми хімічних елементів під час хімічних перетворень можуть втрачати електрони чи набувати зайвих, внаслідок чого утворюються йони.
6. Що називають йонами? (Йон – це заряджена частинка).
7. Які види йонів утворюються внаслідок втрати чи надбання електронів?
( Катіони – позитивно заряджені йони, аніони – негативно заряджені йони).

• Що ще нового довідалися на уроці?
• довідалися назви та символи хімічних елементів;
• познайомилися з періодичною системою хімічних елементів Д.І. Менделєєва;
• ознайомилися з поширенням хімічних елементів у Всесвіті та на Землі.

б) виконання завдань.
Завдання 1
1) Один учень стверджував, що в піриті (руді) є сірка, а другий — Сульфур. Хто з них мав рацію? (Руда – це суміш до складу якої входять різні хімічні речовини, одна з яких – сірка).
2) Якщо до складу молекул води і кисню входить Оксиген, то чому ми не можемо дихати водою і вона не підтримує горіння? (Оксиген – це хімічний елемент, а підтримує горіння кисень, дихаємо ми також киснем. Кисень – це речовина, а Оксиген – хімічний елемент).
3) Кажуть, що в яблуках, як і в чистому залізі, міститься багато Феруму, але чому ми не ламаємо зуби, коли вживаємо їх у їжу? (До складу яблук входить не речовина залізо, а хімічний елемент – Ферум). 

Завдання 2
Прочитати хімічні елементи, зображені на дошці:
O, H, S, Al, C, N, He, Na, K, Ca.

Завдання 3
• Який заряд матиме йон, що утворився при віддаванні п'яти електронів? (+5).
• Який заряд матиме частинка, що утворилася при втраті трьох електронів іоном із зарядом +2? (+5).
• Який заряд матиме йон, утворений при прийомі атомом чотирьох електронів? (-4).
•
V. Підведення підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання
• Опрацювати матеріал підручника §7,8 стор.31-36.
• Вивчити назви та символи 20 перших хімічних елементів, розташованих у періодичній системі хімічних елементів Д.І.Менделєєва.
• Виготовити картки, де вказати символ хімічного елемента, його назву, порядковий номер, з іншого боку картки – вимову.

Тема. Поняття про періодичну систему хімічних елементів Д. І. Менделєєва

 Цілі уроку: ознайомити учнів з будовою періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва; сформувати початкові навички визначення положення хімічного елемента в періодичній системі; продовжити знайомство із символами й назвами елементів за сучасною українською номенклатурою.

Тип уроку: комбінований.

Форми роботи: фронтальна бесіда, хімічний диктант, розповідь, самостійна робота.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

 ІІ. Перевірка домашнього завдання, повторення вивченого матеріалу

1. Хімічний диктант за назвами й хімічними символами елементів

2. Робота біля дошки

Перевіряємо будову атома.

 ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Актуалізація опорних знань

— Які відомості можна знайти про хімічний елемент у періодичній системі?

• Хімічний символ;

• назву;

• порядковий номер;

• атомну масу;

• будову атома.

2. Знайомство з будовою періодичної системи Д. І. Менделєєва

У такому вигляді, як ми користуємося сьогодні, періодична система хімічних елементів була запропонована в 1861 році Д. І. Менделєєвим — російським ученим-хіміком. Тоді було відомо лише 62 елементи, але всім знову відкритим елементам у ній знайшлося місце.

У першій половині ХІХ століття відкриття нових хімічних елементів поставило перед хімією проблему класифікації хімічних елементів, оскільки поділ на металічні й неметалічні був явно неповним.

У пошуках основних властивостей для класифікації хімічних елементів багато вчених дійшли висновку, що це може бути атомна маса.

Німецький учений Й. Деберейнер (1829) запропонував класифікувати елементи на тріади (по три елементи) за ознакою, коли атомна маса середнього елемента в тріаді дорівнює середньому арифметичному атомних мас крайніх елементів. Але далеко не всі атоми можна було описати такими тріадами. Англійський хімік Дж. Ньюлендс (1869) розмістив елементи в ряд у міру збільшення їх атомних мас і дійшов висновку, що кожен восьмий елемент повторює властивості першого. Але вчений не зміг науково обґрунтувати таке положення. Російський учений Д. І. Менделєєв помітив періодичну зміну елементів і зумів пояснити залежність між величиною атомної маси елемента і властивостями простих і складних речовин. Цю закономірність було покладено в основу структури таблиці класифікації хімічних елементів, що відома як періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

Ця система хімічних елементів сьогодні відома в усьому світі й використовується ученими всіх країн. У ній положення кожного хімічного елемента описується точною адресою: порядковим номером, номером групи й періоду, на перетинах яких він знаходиться.

Поширено два варіанти таблиці: короткий і довгий. Розгляньмо ці варіанти. Елементи розташовуються в порядку зростання атомних мас і        мають порядковий номер. Складений ряд елементів Д. І. Менделєєв поділив на короткі ряди, що починалися характерними металами (лужні метали: Li, Na, K,Rb, Cs, Fr) і закінчувалися типовими неметалами (галогени: F, Cl, Br, I, At). Пізніше було відкрито інертні елементи (благородні гази: He, Ne, Ar, Kr, Xe, Rn), що завершують кожен ряд. Так сформувалися горизонтальні ряди — періоди.

Періоди — це горизонтальні ряди хімічних елементів. На сьогодні відомо сім періодів.

І, ІІ, ІІІ — малі періоди, що складаються з одного ряду елементів.

IV, V, VI, VII — великі періоди, що складаються з двох рядів елементів і можуть мати навіть більш ніж два ряди.

Після розташування періодів один під одним утворилося вісім груп.

Група — вертикальний стовпець елементів. У них зібрані елементи, що мають подібні хімічні властивості, хоча вони можуть відрізнятися за фізичними властивостями.

Усередині групи елементи поділяються на головну і побічну групу.

Наприклад, He знаходиться в I періоді, VIII групі, головній підгрупі.

O — II період, VI група, головна підгрупа.

S — III період, VI група, головна підгрупа.

Особливу будову має VIII група. її головна підгрупа — інертні гази, а побічна складається з трьох тріад, що об’єднуються в природні родини:

Ферум Fe, Кобальт Co, Нікель Ni;

Рутеній Ru, Родій Rh, Палладій Pd;

Осмій Os, Іридій Ir, Платина Pt.

У нижній частині системи винесено два ряди по 14 елементів. Вони об’єднуються в природні родини «лантаноїди» й «актиноїди». Розміщення елементів по групах і родинах полегшує їх вивчення. Знаючи будову і властивості одного з них, можна передбачити будову і властивості інших, що входять до цієї групи.

ІV. Закріплення нового матеріалу

1. Назвіть період і групу, в якій знаходяться атоми:

C — II період, IV група, головна підгрупа;

Al — III період, III група, головна підгрупа;

F — II період, VII група, головна підгрупа;

Fe — IV період, VIII група, побічна підгрупа;

Cu — IV період, I група, побічна підгрупа;

2. Тепер виконаємо завдання навпаки: ви по ланцюжку називаєте ім’я учня і положення атома в періодичній системі, а учень, чиє ім’я ви назвали, дає назву атома і складає нове завдання.

Наприклад:

• II період, IV група, головна підгрупа — Si Силіцій;

• II період, V група, головна підгрупа — N Нітроген.

3. Ми вже знаємо, що порядковий номер дорівнює заряду ядра атома, а кількість електронів в атомі дорівнює порядковому номеру. За номером періоду визначається кількість енергетичних рівнів.

Згадаймо, як ми записували будову атома на прикладі:

Порядковий номер — 7;

заряд ядра — +7;

електронів — 7.

II період, два енергетичні рівні.

Порядковий номер — 8;

заряд ядра — +8,

електронів — 8.

 Прокоментуйте схему будови атома Оксигену.

II період, два енергетичні рівні, на першому два електрони, на другому — шість електронів.

4. На додаток до вивчених елементів запишемо назви ще десятьох елементів, які необхідно вивчити до наступного уроку.

5. Заповніть пропущені клітинки в таблиці.

Хімічний елемент	Al
Назва		Нітроген
Порядковий номер			9
Період				II	III
Група				III	I
Підгрупа				Головна	Побічна

 V. Підбиття підсумків

Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва — унікальний довідковий посібник хіміка, що містить відповіді на багато питань про будову атомів, властивості хімічних елементів та їх сполук.

 VI. Домашнє завдання

Прочитати параграф і відповісти на запитання.

Творче завдання. Підготувати повідомлення про історію виникнення назв хімічних елементів (одну-дві на вибір).

ТЕМА.   ХІМІЧНІ ФОРМУЛИ РЕЧОВИН.
 Мета  уроку: сформувати уявлення про хімічну формулу речовини; навчити записувати хімічні формули простих і складних речовин, використовуючи хімічні символи та індекси; навчити читати хімічні формули, визначати їх якісний і кількісний склад; навчити використовувати поняття «хімічна формула», «індекс», «коефіцієнт»; розвивати  і поглиблювати знання учнів про прості та складні речовини і використання хіміч -ної символіки; виховувати вміння не лише оволодівати інформацією, а й осмис-лювати і застосовувати її.
 Тип  уроку:   комбінований.
 Форми  роботи: індивідуальне опитування; бесіда; письмова самостійна робота; розповідь вчителя; виконання вправ.
 Обладнання:   періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.
Перебіг уроку
  I.   ВИЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ ДО УРОКУ.
здобуття  нових  знань» і  «Бажаю  отримати  гарну  оцінку»).
  II.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.
 Індивідуальне опитування про ПСХЕ.
1.   Яка  ознака  лежить  в  основі  поділу  речовин  на  прості  і  склад ні?   Яка  відмінність  між  хімічними  сполуками  та  сумішами?

  III.  ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ.
  ІV.  ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.
   Ви  вже  ознайомилися  з  деякими  простими  і  складними  ре -човинами,  знаєте,  що  кожна  речовина  має  свою  власну  назву,  на -приклад:  сода,  поташ,  вапно,  нашатир.  Але  за  назвою  цих  речовин не  можна  визначити,  з  атомів  яких  хімічних  елементів  вона  скла -дається,  і  скіль-ки  атомів  кожного  хімічного  елемента  входить  до складу  речовини.  Тому  в  хімії  користуються  хімічними  формулами
речовин,  які  дають  вичерпну  інформацію  про  склад  речовини.
Запишіть  визначення  в  зошит:  «Хімічна формула   —  це  графічний записскладу речовини   за  допомогою  символів хімічних  елементів  та  індексів».
5H              Н2SO4
Коефіцієнт   Хімічна  формула  Індекси
Символи  хімічних  елементів, з  яких  складається  речовина
Індекси   —  числа,  які  показують  кількість  атомів  або  груп  атомів  у  формулі.
Індекси записують внизу справа від символа хімічного елемента.
Наприклад,  запис  СО 2  читається  це-о-два  і  означає,  що  до  складу  молекули  вуглекислого  газу  входить  один  атом  Карбонуі   два  атоми  Оксигену

 Таким  чином,  з  хімічної  формули  ми  довідуємося  про  кількісний  та  якісний  склад  речовини  (йона,  молекули  або  групи  атомів).
 Вправа (усно).
Прочитайте формули речовин і зазначте їх якісний і кількісний склад.
Н2О  (аш-два-о;  два  атоми  Гідрогену  і  один  атом  Оксигену),
HNO3  (аш-ен-о-три,  один  атом  Гідрогену,  один  атом  Нітрогену,  триатоми  Оксигену),  SiO2  (силіцій-о-два,  один атом  Силіцію,  два  ато -ми  Оксигену),  Ba(NO3)2  (барій-ен-о-три-двічі,  один  атом  Барію,  дваатоми  Нітрогену,  шість  атомів  Оксигену),  Al2(SO4)3  (алюміній-два-ес-о-чотири-тричі,  два  атоми  Алюмінію,  три  атоми  Сульфуру,  два -надцять  атомів  Оксигену),  Ca3(PO4)2   (кальцій-три-пе-о-чотири-двічі,три  атоми  Кальцію,  два  атоми  Фосфору,  вісім  атомів  Оксигену).
 Слово вчителя.
Проте,  деколи  у  записах  потрібно  вказати  не  одну  структурну частинку  речовини,  а  дві,  три  і  більше.  У  цьому  випадку  викорис товують  коефіцієнт.
Коефіцієнт   —  число,  яке  записується  перед  формулою  або хімічним  символом  і  означає  кількість  молекул,  йонів,  окремих атомів  або  груп  атомів.  (Учні  записують  визначення  в  зошит) .
Наприклад:  3СО2,  4НCl,  8Al,  7H2S.  Ці  записи  означають …

  Якщо  записують  одну молекулу  якоїсь  речовини  або  один  йон  чи  атом,  то  коефіцієнт 1  перед  формулою  не  пишуть.
Ви повинні чітко розрізняти записи хімічних формул, наприклад:
N  —  один  атом  Нітрогену;
2N  —  два  атоми  Нітрогену;
N2 — молекула азоту, яка складається з двох атомів Нітрогену;
2N2  —  дві  молекули  азоту;
4N  —  чотири  атоми  Нітрогену.
Для  речовин  атомної  та  йонної  будови  використовують  по няття  «формульна  одиниця».  Формульна  одиниця  вказує  на  співвідношення  атомів  або  йонів  у  речовинах  немолекулярної  будови,наприклад:  SiC,  KCl,  Li 2O.
Вправа (усно).
Прочитайте записи:
4Br2,  3PH3,  2H4P2O7.  Що  вони  означають?
(Чотири-бром-два; три-пе-аш-три; два-аш-чотири-пе-два-о-сім).
За  хімічною  формулою  можна  знайти  співвідношення  атомів хімічних  елементів  у  формульній  одиниці  речовини,  наприклад,у  метані  СН4.
N(С)  :  N(Н)  =  1:4.
  ; Вправа (усно).
Прочитайте формули наведених речовин. Вкажіть прості та складні
речовини, визначте співвідношення атомів хімічних елементів у  фор-мульній одиниці речовини.
O2.  O3.  S8,  H3PO4,  Cl2,  He,  NH3,  P4,  K2SO4,  SO2,  Si,  CO2,  H2O2,N2O,  N2.
За  хімічною  формулою  речовини  можна  обчислювати  масове відношення  елементів  у  речовині.
Масове  відношення  хімічних  елементів  у  речовині  дорівнює відношенню  їх  відносних  атомних  мас,  помножених  на  кількість атомів  кожного  елемента  у  речовині.  Розглянемо  такий  приклад.
Знайдіть  масове  відношення  елементів  у  натрій  хлориді  NaCl.
m(Na)  :  m(Cl)  =  (Ar  (Na)  •1):  (Ar  (Cl)  •1)  =  23:35,5.
  ; Вправа.
Знайдіть масове відношення елементів у воді H2O.
m(Н):  m(О)  =  (2  •  Ar  (Н))  :  (Ar  (О)  •1)  =  (2  •  1)  :  16  =  2  :
16  =  1:8.
  V.   ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК.
Вправа  1.  Прочитайте  формули  таких  речовин:  H2O2,  HCl,  HNO3,  CuSO4,SiO2,  Mg3(PO4)2,  Fe(NO3)3,  H4P2O7,  Na2SiO3
Назвіть кількість атомів кожного хімічного елемента, з яких складається молекула цієї речовини.
Вправа  2.   Напишіть формули речовин, які читаються так:аш-два-о,  пе-два-о-три,  силіцій-о-два,  пе-хлор-три,  ен-два-о-п’ять,  аш-два-силіцій-о-три,  аш-три-пе-о-чотири,  аш-ен-о-два, кальцій-ен-о-три-двічі,  алюміній-два-ес-о-чотири-тричі,  хром-ен-о-три-тричі.  Вправа  3.
Напишіть формулу озону (молекула складається з трьох атомів Окси-гену), карбонатної кислоти (молекула складається із двох атомів Гідрогену, одного атома Карбону і трьох атомів Оксигену), оксиду хлору (до складу молекули входять два атоми Хлору і сім атомів Оксигену  

Знайдіть відношення атомів хімічних еле -ментів в  цих молекулах.
Вправа  4.  Запишіть хімічні формули за їх вимовою: аш-два-ес-о-чотири,алюміній-хлор-три, ферум-два-о-три, це-дванадцять-аш-двадцятьдва-о-одинадцять, хром-два-ес-о-чотири-тричі..

Вправа  5.Порівняйте склад чадного газу СО і вуглекислого газу СО2.
Вправа  6.Знайдіть відношення між атомами у молекулах таких сполук: Р2О5,НClО4,Mg(NO3)2  (2:5,  1:1:4,  1:2:6).
Вправа  7.Напишіть формулу речовини, якщо співвідношення атомів:
а)   Алюмінію  та  Оксигену  у  її  формульній  одиниці  дорівнює  2:3;
б)   Хлору та Оксигену у її формульній одиниці дорівнює 2:7;

в)   Карбону  та  Гідрогену  у  її  формульній  одиниці  1:4; 

г)   Натрію,  Карбону  і  Оксигену  у  її  формульній  одиниці  2:1:3;
Вправа  8.
Знайдіть масове відношення елементів в алюміній сульфатіAl 2(SO4)3
m(Al)  :  m(S)  :  m(O)  =  (2  •  Ar  (Al))  :  (3  •  Ar  (S))  :  (12  •  Ar  (O))=  (2  •  27)  :  (3  •  32)  :  (12  •  16)  =  54  :  96  :  192  =  9  :  16  :  32.
  VІ.  КОНТРОЛЬ І КОРЕКЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ.
1.   Що  таке  хімічна  формула? (Хімічна  формула  —  це  позна -чення  атома,  молекули,  йона  або  речовини  за  допомогою  сим-волів  хімічних  елементів  та  індексів).
2.   Поясніть,  що  означає  індекс.  (Індекси  —  числа,  які  показу-ють  кількість  атомів  або  груп  атомів  у  формулі).
3.   Що  таке  коефіцієнт? (Коефіцієнт  —  число,  яке  записується перед  формулою  або  хімічним  символом  і  означає  кількість молекул,  йонів,  окремих  атомів  або  груп  атомів).
  VІІ.  РЕФЛЕКСІЯ. ОЦІНЮВАННЯ.
  VІІI.   ПІДСУМКИ УРОКУ.
1.   Склад частинки або речовини виражають хімічною формулою.
2.   Індекси  записують  внизу  справа  від  символу  хімічного  еле -мента.  Індекси  вказують  кількість  атомів  хімічного  елемента
в  частинці  або  речовині.
3.   Числа  перед  хімічними  формулами  називають  коефіцієнтами,
вони  позначають  кількості  структурних  одиниць  речовини.
  IX.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 

Тема. Багатоманітність речовин. Прості й складні речовини. Метали й неметали.

 Цілі: пояснити причину багатоманітності речовин, дати поняття «прості речовини», «складні речовини», «хімічна формула»; вивчити поділ простих речовин на метали й неметали; навчитися розрізняти прості й складні речовини, метали й неметали; розвивати вміння й навички учнів описувати фізичні властивості речовин і порівнювати їх; виховувати інтерес до вивчення хімії на основі хімічного експерименту.

Обладнання: моделі атомів, зразки металів і неметалів, інші речовини — цукор, кухонна сіль, калій перманганат та ін.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (додатковий об’єм).

Форми роботи: лекція з елементами бесіди, інтелектуальна розминка, робота в парах (взаємоопитування), «Мікрофон», експеримент — робота в групах.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

 II. Оголошення теми й мети уроку

 III. Актуалізація опорних знань

1. Інтелектуальна розминка

Учні самостійно формулюють основні поняття попередньої теми й дають їм визначення, один з учнів записує їх на дошці:

• атом;

• молекула;

• іон;

• хімічний елемент;

• відносна атомна маса;

• період;

• група.

Упродовж уроку на дошці будуть дописуватися ще нові поняття:

• прості речовини;

• складні речовини;

• хімічна формула;

• метали;

• неметали.

2. Взаємоопитування

Учні працюють у парах, перевіряючи вміння визначати положення елементів у ПС і, навпаки, за положенням визначати елемент. Кожний з учнів ставить по два питання сусіду. Потім учні перевіряють одне одного в умінні знаходити відносні атомні маси.

3. Опитування-естафета

З метою перевірки вчитель може провести опитування-естафету за періодичною системою.

 IV. Мотивація навчальної діяльності

Учням пропонується математичне завдання: користуючись цифрами 1, 2, 3, утворити різні одно-, дво-, трицифрові числа. Після 1 хв. роботи в учнів утвориться багато чисел. Відразу ж ставимо питання: мало чи багато речовин можна утворити зі 118 хімічних елементів? Звичайно, учні відповідатимуть, що багато. Ось цим і пояснюємо багатоманітність речовин — близько 20 000 000 речовин. Ще можна навести приклад з буквами: із 33 букв утворюються всі слова, якими ми користуємось у повсякденному житті.

 V. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття «хімічна формула», «індекс»

Склад кожної речовини можна записати з допомогою символів хімічних елементів. Наприклад, молекула води складається з одного атома Оксигену і двох атомів Гідрогену. Малюють її так:

 

Записати хімічну формулу води можна так:

Вводимо поняття «хімічна формула» й «індекс».

2. Прості та складні речовини

Демонстрація

Учням демонструємо зразки різних речовин, добре їм знайомі, на дошці вчитель записує формули цих речовин: цукор — C12H22O11, кухонна сіль — NaCl, марганцівка — KMnO4, цинк — Zn, алюміній — Al, сірка — S. Можна згадати, що до складу повітря входять кисень і азот — O2 і N2.

Перед учнями ставимо проблемне питання: Чим відрізняються ці речовини? Учні правильно відмітять, що за складом. Даємо поняття «прості» й «складні речовини», складаємо схему і пропонуємо учням самостійно розподілити речовини на прості й складні. Схема заповнюється поступово: спочатку ділимо речовини на прості й складні, а потім доповнюємо поділ простих речовин на метали й неметали.

 3. Метали й неметали

Далі згадуємо з учнями, що кожна речовина має свої фізичні властивості: колір, запах, агрегатний стан, блиск тощо.

Лабораторний дослід

Виконується у групах: кожній групі роздається набір із трьох речовин — цинк, сірка, алюміній.

Завдання: описати фізичні властивості пропонованих речовин; дати відповідь на питання: «За якими ознаками відрізняються ці речовини?»

Учні з’ясовують, що для металів характерний металічний блиск. Отже, прості речовини поділяються на метали й неметали. Дописуємо у схему окремо метали й неметали з наведених на дошці.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. «Мікрофон»

Учні по черзі передають одне одному уявний мікрофон і дають визначення вивченим поняттям, які дописані по ходу уроку на дошці, доповнюють одне одного.

2. Міні-тренінг

Записати формули речовин, які складаються:

а) із двох атомів Калію й одного атома Оксигену;

б) трьох атомів Оксигену;

в) одного атома Феруму;

г) шести атомів Карбону, дванадцяти атомів Гідрогену й шести атомів Оксигену;

д) одного атома Сульфуру і трьох атомів Оксигену;

е) одного атома Алюмінію.

У два стовпчики виписати окремо прості й складні речовини.

VII. Домашнє завдання

Тема. Валентність хімічних елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук.

Мета: сформувати поняття про валентність хімічних елементів; навчити визначати валентність елементів за формулами бінарних сполук; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між місцем знаходження елементів у Періодичній системі хімічних елементів та їх валентностями; виховувати любов до праці шляхом залучення всіх учнів до навчальної діяльності;

формувати міжпредметні, комунікативні і здоров’язбережувальні компетентності.

Форми роботи: бесіда, демонстрація, робота в групі.

Обладнання та матеріали: Періодична система хімічних елементів  Д.І.Менде лєєва, алгоритм визначення валентності в бінарних сполуках.

 Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань

Робота в парі

Із наведеного переліку випишіть окремо формули простих і складних речовин:  H₂, Fe₂O₃, H₂O, Al, BaCO₃, Cl₂, O₂, CO₂, Cu, H₃PO₄, NaCl, O₃.

Бесіда

Які речовини називають простими?

Які речовини називають складними?

Охарактеризуйте якісний і кількісний склад речовин: Н₂O, NH₃, CH₄.

Наведіть приклади складних речовин та сумішей.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Більше трьох сотень років тому вчені встановили, що атоми з'єднуються в молекули за допомогою особливих зв'язків, що ма­ють назву хімічних. Спершу атоми уявляли у вигляді кульок, на поверхні яких є «гачки», за їх допомогою атоми поєднуються один з одним, як ланки одного ланцюга.  Тільки на початку

XX ст. була встановлена істинна природа хімічного зв'язку.
Одна з основних властивостей атома — це здатність утворювати хімічні зв'язки. Атоми різних елементів можуть утворювати певне число зв'язків, притаманне лише їм. Число хімічних зв'язків, що утворюють атоми даного елемента, називають валентністю. 

ІV. Вивчення            нового            матеріалу
    Валентність – це загальна властивість атомів приєднувати до себе певну кількість атомів іншого хімічного елемента. 

            Засновником вчення про валентність вважають німецького хіміка Фрідріха Августа Кекуле, який запропонував теорію валентності у 1857 році. 

            Демонстрація кулестрижневих молекул води, сірководню, амоніаку, хлороводню, метану. Учні визначають кількість зв’язків, які утворює атом Гідрогену, визначають яку валентність виявляють атоми.

                                 

Валентність елементів можна визначати за допомогою Періодичної системи елементів. Номер групи, в якій міститься елемент показує максимальну валентність елемента. Майже всі елементи I, II, III груп ПС проявляють сталу валентність. Оксиген (VI група) виявляє тільки валентність II. Для позначення валентності використовують римські цифри.

Із скількох елементів складається кожна із  запропонованих вам складних речовин?     

Подвійний – той, що складається із двох частин, латинською мовою буде BINARIUS. Сполуки, які складаються із атомів двох елементів називаються БІНАРНИМИ сполуками.

Алгоритм для визначення валентностей в бінарних сполуках

Указуємо валентність елемента з відомою валентністю:

                II                                  II                                   I

          Fe₂O₃                              CO₂                              CH₄

Множимо число атомів цього елемента на його валентність:

          3∙II=6                           2∙II=4                           4∙I=4

Ділимо отримане значення на число атомів іншого елемента:

          6:2=III                          4:1=IV                          4:1=IV

Записуємо значення валентності над символом цього елемента:

            III   II                              IV  II                            IV  I

            Fe₂O₃                              CO₂                              CH₄

V. Фізкультхвилинка

VІ. Застосування набутих знань

1. Гра «Хрестики-нулики»

Виграшний шлях: одновалентні метали.

K2O	Fe2O3	AI2O3
SO3	Na2O	CO2
CO	SiO2	Cu2O

Виграшний шлях: тривалентні метали.

Сr2O3	Fe2O3	AI2O3
SO3	Na2O	CO2
CO	SiO2	Cu2O

2. Робота у групі.

Визначення валентності хімічних елементів за формулами бінарних сполук.

Cu₂O,     CuO,     FeO,     Fe₂O₃

P₂O₅,     PH₃,     PbO,     PbO₂

MnO,     MnO₂,     Mn₂O₇,     H₂S

CrO,     Cr₂O₃,     CrO₃,     SO₂

HCl,    Cl₂O₅,     Cl₂O₇,     SO₃

N₂O,     NO,     NO₂,     NH₃

CO,     CO₂,     Hg₂O,     HgO

3. Тестування

1. Виберіть символи елементів, які виявляють сталу валентність:                     

а) О;          б) Р;            в) Mn;             г) H;                    д) К.

2. Вкажіть в якому випадку валентність елементів визначена вірно:

             I     II                                ІІ     І

а)       Na₂ O                       б)     Na₂ O

3. Визначіть відповідність елемента  в сполуках з Оксигеном та його  валентності:                           

1. CrO₃               а) І                                      

2. K₂O                б) ІІ                                    

3. SO₂                 в) ІІІ                                    

4. MgO               г) ІV                        

                           д) VI 

4. Вкажіть сполуку у якій валентність елемента, сполученого з Оксигеном,  найвища:

а) Н₂О;        б) СаО;        в)  РbO₂;         г)  CrO₃;        д)  Br₂O₇

5. В якій із сполук валентність елемента, сполученого з Гідрогеном, найнижча:

а) Н₂О;        б)  NH₃;        в)  НI;              г)  SiH₄

VІІ. Рефлексія

VІІІ. Підсумок уроку

ІX. Домашнє завдання

Опрацювати параграф підручника, виконати завдання у кінці параграфа.

 Тема. Складання формул бінарних сполук за валентністю атомів елементів. Визначення валентності за формулами бінарних сполук

Цілі: продовжити формування вмінь на підставі знань валентності складати хімічні формули бінарних сполук і за формулами визначати валентності атомів хімічних елементів; узагальнити й поглибити знання про зміст хімічної формули, склад простих і складних речовин; підготувати учнів до тематичного оцінювання зі знання хімічних формул.

Тип уроку: поглиблення і систематизації знань.                     

Форми роботи: фронтальна бесіда, самостійна робота з опорною схемою, лабораторний експеримент.

Обладнання: періодична система хімічних елементів.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу до уроку

 II. Перевірка домашнього завдання

 ІІІ. Засвоєння і закріплення знань

1. На дошці заздалегідь написані формули сполук. По ланцюжку учні виходять до дошки й визначають валентності атомів:

CaCl2	якщо Хлор одновалентний	Li2S	якщо Сульфур двовалентний
AlCl3		BaS
KCl		PbS2
PCl5		Аl2O3
SiCl4		CS2
Na2O	якщо Оксиген двовалентний	Na3N	якщо Нітроген тривалентний
MgO		Zn3N2
Cr2O3		C3N4
SiO2		CrN
As2O5		Mg3N2

 2. Об’єднуємося в групи по три-чотири учні.

Завдання: вибрати в періодичній системі три атоми, для яких валентність у сполуці з Оксигеном дорівнює: група 1 — I; група 2 — II; група 3 — III; група 4 — IV.

Представник групи зачитує свій варіант відповіді. Наступна група виправляє, доповнює і коментує відповідь попередньої групи.

IV. Поглиблення і систематизація знань

1) Ми можемо скласти формулу сполуки, якщо ми знаємо валентність?

2) Яким правилом ми повинні скористатися, складаючи хімічну формулу?

(Сума одиниць валентності атомів одного елемента дорівнює сумі одиниць валентності атомів іншого елемента в бінарній сполуці)

3) Як можна зрівняти одиниці валентності елемента?

(Змінити відповідно кількість атомів у молекулі)

У цьому випадку сума одиниць валентності — це найменше спільне кратне валентності елемента та кількості цих атомів.

Спробуємо використовувати ці положення на прикладі:

НСК — 6; додатковий множник для Al — 2, додатковий множник для О — 3.

4) Групи одержують картки-завдання. Потрібно скласти формули бінарних сполук за відомими валентностями:

Групи під керівництвом учителя обговорюють, виконують завдання, записують відповіді на дошці, коригують їх.

5) Хімічні формули — «хімічні слова» — складаються не довільно, а в суворій відповідності до правил. Зміст хімічної формули значно глибший, ніж тільки якісний і кількісний склад.

Хімічна формула показує, як саме атоми хімічних елементів пов’язані між собою, в якому співвідношенні. Частково відповісти на це питання допомагає поняття валентності.

Ще раз пригадаємо:

1) Як можна визначити валентність атома?

2) Як скласти хімічну формулу, знаючи валентність атома?

 V. «Хрестики-нулики»

Виграшний шлях: одновалентні метали.

Виграшний шлях: тривалентні метали.

 Експрес-опитування (письмово за варіантами)

Варіант І

1. У періодичній системі групи — це:

а) вертикальні стовпці;    

б) діагоналі;

в) горизонтальні ряди.

2. Хімічний символ Фосфору:

а) Si;                               

б) H;

в) S;                                

г) P.

3. Відносна атомна маса Карбону:

а) 16;                              

б) 8;

в) 12;                              

г) 6.

4. У формулі H2 цифра 2 називається:

а) індекс;                 

б) коефіцієнт;

в) множник.

5. Формули простих речовин:

а) NaCl;                       

б) Cu;

в) O2;                          

г) CO2

6. До елементів-металів належать:

а) Cu;                              

б) Na;

в) Br;                              

г) C.

7. Валентність Оксигену в сполуках:

а) I;                         

б) II;

в) III.

8. Валентність атома металу дорівнює ііі у сполуці:

а) MnO2;                      

б) Mn2O7;

в) Mn2O3;                     

г) МnО.

9. Валентність Нітрогену в сполуці N2O дорівнює:

а) IV;                       

б) III;

в) II;                        

г) I.

10. Складіть формулу сполуки за валентністю: Mg(II) N(III)

Варіант ІІ

1. У періодичній системі періоди — це:

а) вертикальні стовпці;    

б) діагоналі;

в) горизонтальні ряди.

2. Хімічний символ Сульфуру:

а) Si;                               

б) H;

в) S;                                

г) P.

3. Відносна атомна маса Оксигену:

а) 16;                              

б) 8;

в) 12;                              

г) 6.

4. У записі 2O3 цифра 2 називається:

а) індекс;                         

б) коефіцієнт;

в) множник.

5. Формули складних речовин:

а) NaCl;                   

б) Cu;

в) O2;                      

г) CO2.

6. До елементів-неметалів належать:

а) Cu;                              

б) Na;

в) Br;                              

г) C.

7. Валентність Гідрогену в сполуках:

а) I;                                 

б) II;

в) III.

8. Валентність атома металу дорівнює IV у сполуці:

а) MnO2;                  

б) Mn2O7;

в) Mn2O3;                 

г) МnО.

9. Валентність Нітрогену в сполуці N2O3 дорівнює:

а) IV;                              

б) III;

в) II;                               

г) I.

10. Складіть формулу сполуки за валентністю: As(V) O(II)

Перевіряємо відповіді за ключем і виставляємо оцінки за урок.

 VI. Домашнє завдання

Вивчити §   , підготуватися до тематичного оцінювання.

Тема: Відносна молекулярна маса речовини,  її обчислення за хімічною формулою.

Мета: навчальна: поглибити поняття про хімічну формулу, її використання для розрахунків; дати поняття про відносну молекулярну масу; формувати вміння й навички обчислювання за хімічними формулами; навчити визначати відносну молекулярну масу простих і складних речовин за їх формулами;

 розвивальна: розвивати пам'ять, логічне мислення, удосконалювати вміння робити розрахунки;

виховна: виховувати почуття відповідальності, розвиток пізнавального інтересу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, вмінь і навичок.

Форма уроку: комбінований.

Місце уроку в навчальній темі: поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно-рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, бесіда, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення,одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивні.

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

 3. Інтерактивні: діалог, робота в групах, синтез думок, аналіз рішень. 4.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Матеріали та обладнання: слайди.

Основні поняття і терміни: відносна молекулярна маса, формульна маса.

Обладнання: підручник, періодична система Д.І.Менделєєва, дидактичні картки із завданнями.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань .

1. Фронтальна бесіда

A.     Із чого складаються молекули речовин? (З атомів)

B.     Що таке прості і складні речовини?

C.     Яку валентність у сполуках проявляють Оксиген, Гідроген, Натрій, Алюміній?

2. Учитель демонструє формули сполук, учні називають відмінність у цих формулах.

Наприклад, Cu₂O і CuO ;  NО₂ і N₂О

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Отже, сьогодні ми повинні навчитися визначати хімічну величину, яка дає змогу порівняти маси різних речовин однієї і тієї ж кількості

В основі цих обчислень лежить поняття «відносна молекулярна маса».

(Запис теми уроку в зошиті та на дошці)

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Відносна молекулярна маса – це фізична величина, що дорівнює відношенню маси речовини певного формульного складу до 1/12 маси атома Карбону.

Позначається :  Мr

А зараз пошукаємо в підручнику алгоритм знаходження цієї величини і запишемо в зошит.

1.      За періодичною системою знайти символи хімічних елементів і запиши заокруглені значення їх відносно атомних мас.

2.      Ці значення помнож на число атомів елемента (на індекс).

3.      Додай маси атомів усіх елементів, і ти дістанеш відносну молекулярну (формульну) масу.

4.       Наприклад: Мr (O₂) = 2*Аr(О) = 2*16 =32

Мr (Н₂SO₄) = 2*Аr(Н) + Аr(S) + 4*Аr(О) = 2*1 + 32+ 4*16 =98

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Клас ділиться на групи. Учні кожної групи одержують завдання пізнавального характеру. Потрібно по картинці здогадатися що за речовина і обчислити її відносну молекулярну масу. (Додаток 1)

2. Обчисли відносні молекулярні маси сполук  та встанови відповідність:

Mr(СО2)		27
Mr(Н2СО3)		99
Mr(НСN)		44
Mr(Zn(ОН)2)		164
Mr(Nа3РО4)		62

V.  Підбиття підсумків уроку. Оцінювання.

Сьогодні на уроці ми отримали і закріпили поняття про відносну молекулярну масу речовини  та навчилися її обчислювати.

VІ. Домашнє завдання.

Повт. §    Користуючись довідником з хімії знайдіть формули таких речовин та обчисліть їх відносні молекулярні маси: гашене вапно (Са(ОН)₂), малахіт (Cu₂(CO₃)(OH)₂), карбамід (сечовина) (СО(NН₂)₂), фосфоритне борошно (Са₃(РО₄)₂).

Тема. Масова частка елемента в речовині

 Цілі: на основі знань про хімічні формули речовин вивчити, що таке масова частка елемента в речовині; навчитись обчислювати масову частку елемента в речовині за її формулою; розвивати вміння робити розрахунки за хімічними формулами; виховувати уважність, працелюбність.

Обладнання: періодична таблиця хімічних елементів Д. І. Менделєєва; дидактичний матеріал: картки із завданнями для експрес-опитування.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: лекція, бесіда, взаємоперевірка «Лови помилку».

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Самостійна робота учнів за варіантами

І варіант

1. Записати хімічну формулу речовини, що складається з двох атомів Натрію, одного атома Карбону та трьох атомів Оксигену.

2. Вкажіть вираз, у якому наведено лише якісний склад речовини:

а) молекула складається з двох атомів Натрію, одного атома Карбону та трьох атомів Оксигену;

б) молекула складається з трьох хімічних елементів — Натрію, Карбону й Оксигену;

в) молекула складається із шести атомів.

3. Обчислити відносну молекулярну масу цієї речовини.

II варіант

1. Записати хімічну формулу речовини, що складається із двох атомів Калію, одного атома Сульфуру та трьох атомів Оксигену.

2. Вкажіть вираз, у якому наведено лише кількісний склад речовини:

а) молекула складається з двох атомів Калію, одного атома Сульфуру та трьох атомів Оксигену;

б) молекула складається з трьох хімічних елементів — Калію, Сульфуру й Оксигену;

в) молекула складається із шести атомів.

3. Обчислити відносну молекулярну масу цієї речовини.

III варіант

1. Записати хімічну формулу речовини, що складається з одного атома Калію, одного атома Нітрогену та трьох атомів Оксигену.

2. Вкажіть вираз, у якому наведено лише кількісний склад речовини:

а) молекула складається з одного атома Калію, одного атома Нітрогену та трьох атомів Оксигену;

б) молекула складається з трьох хімічних елементів — Калію, Нітрогену й Оксигену;

в) молекула складається з п’яти атомів.

3. Обчислити відносну молекулярну масу цієї речовини.

Відповіді

І варіант

1. Na2CO3.

2. б)

3. Mr(Na2CO3) = 106.

ІІ варіант

1. K2SO3.

2. в)

3. Mr(K2SO3) = 158.

ІІІ варіант

1. KNO3.

2. в)

3. Mr(KNO3) = 101.

 ІV. Мотивація навчальної діяльності

Ви вже знаєте, що за хімічною формулою можна визначити, з яких елементів складається речовина, скільки атомів кожного елемента міститься в молекулі. Хімічна формула дає змогу обчислити відносну молекулярну масу. А ще за хімічною формулою можна обчислити масову частку, яка припадає на кожний елемент у складі молекули речовини.

Тому сьогодні на уроці ми вивчимо, що таке масова частка елемента в речовині, і навчимось її обчислювати за формулою.

V. Вивчення нового матеріалу

За формулою речовини можна обчислювати масові частки елементів.

Масова частка елемента показує, яку частину від маси всієї молекули становить маса атомів певного елемента.

Масова частка позначається W(дубль-ве) і виражається в частках одиниці або у відсотках.

Масова частка елемента в речовині — це фізична величина, що визначається відношенням маси, яка припадає на елемент, до маси всієї речовини.

Записуємо формулу на дошці й згадуємо, що означає Ar і Mr.

Приклад. Обчислити масову частку Сульфуру в сульфур(VI) оксиді SO3.

Відповідь: масова частка Сульфуру в сульфур(VІ) оксиді становить 40 %.

Знаючи масову частку елемента, можна визначити його масу в будь-якій масі речовини.

 Приклад. Яка маса алюмінію в алюміній оксиді (Al2O3) масою 200 г, якщо відомо, що масова частка Алюмінію в сполуці становить 53 %.

Відповідь: маса алюмінію 106 г.

За масовими частками елементів можна визначити формулу речовини.

 Приклад. Вивести формулу речовини, що складається із 75 % Карбону і 25 % Гідрогену.

Відповідь: формула речовини CH4.

 VI. Узагальнення й систематизація знань

Обчислити масові частки елементів у кальцій карбонаті CaCO3. Учитель може підібрати приклади на свій розсуд.

 VII. Підбиття підсумків уроку. Домашнє завдання

Тема уроку. Фізичні  та хімічні явища. Хімічні реакції та ознаки, що їх супроводжують.

Мета уроку:   Навчальна:

розширити та поглибити знання про фізичні та хімічні явища, з´ясувати їх істотні відмінності; сформувати поняття про хімічні реакції; з´ясувати ознаки та умови перебігу хімічних реакцій;

Розвиваюча:

Розвивати спостережливість та уміння робити висновки;

Виховна:

Формування наукового світогляду та любові до предмету.

Тип уроку: урок вивчення і первинного закріплення нових знань.

Форми роботи: розповідь, демонстраційні досліди, робота з опорними схемами та підручником.

Обладнання: розчини: НСl, AgNO₃,  NaOH, крейда, сірники, пробірки.

ХІД УРОКУ

І ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Привітання, перевірка відсутніх та підготовки учнів до заняття.

Учитель. Для успіху на уроці нам потрібен ваш хороший настрій. Тому подивіться на сусіда по парті, усміхніться один одному та побажайте всього доброго.

ІІ ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ УРОКУ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ ТА ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Учитель. Що таке явища?

Всі зміни, які відбуваються навколо нас називаються явищами. Саме про явища ми і будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

ІІІ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Асоціація «Квітка»

Учитель. Згадайте, які явища ви вивчали на уроках природознавства і запишіть їх на пелюстках квітки.

ІІІ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. З речовинами, що вивчає хімія можуть відбуватися фізичні та хімічні явища.

Учні. Знаходять у підручнику та записують у зошит визначення фізичних та хімічних явищ.

Учитель. Хімічне явище – це хімічна реакція. Потрібно знати ознаки хімічних реакцій та уміти визначати хімічні реакції за цими ознаками.

Хімія – наука експериментальна. Тому виконаємо для здобуття нових знань ряд експериментів, бо дослід – це основа пізнання.

Демонстраційні досліди.

Учитель. Уважно спостерігайте за змінами.

(в ході виконання дослідів, учні у зошиті, а вчитель на дошці заповнюють таблицю)

Ознаки хімічних реакцій

№  досліду	Хід роботи	Спостереження
1.	Хлорид на кислота +шматочок крейди	Виділення газу
2.	Арґентум нітрат + хлоридна кислота	Випав осад
3.	Горіння сірника	З´явився дим, виділилося тепло і світло, сірник став чорного кольору

Учитель. Які явища ви спостерігали? Чому ви вирішили, що це хімічні реакції?

Висновок. Виділення газу, поява осаду, зміна забарвлення, виділення теплоти і світла – це ознаки хімічних реакцій.

Учитель. За яких умов виникають хімічні реакції.

Учні. Працюють з підручником і записують у зошит умови виникнення й перебігу хімічних реакцій.

І V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ.

Побудова асоціативної схеми.

(схема додається)

Вправа «Знайди помилку»

Повернувшись додому з уроку хімії, учень подумав: «Як же багато навколо нас хімічних явищ! Наприклад: а) іде тепло від батареї опалення; б) запалилася неонова реклама; в) горять іменинні свічки; г) мама «гасить» соду оцтом, готуючи тісто; д) олійна фарба висихає на повітрі; е) скисає молоко, не випите кішкою; ж) після додавання цукру чай стає солодким; з) з відкритої пляшки «Фанти» виділяються бульбашки газу; и) на цвяхах з´являється іржа». Допоможіть учневі розібратися, які процеси хімічні, а які фізичні.

V. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ.

Фронтальна бесіда.

Які явища називаються фізичними?

Які явища називаються хімічними?

Які ознаки хімічних реакцій?

Вправа «Підіб´ємо підсумки».

Закінчіть речення:

На уроці я:

дізнався…

зрозумів…

навчився…

найбільший мій успіх – це…

найбільші труднощі я відчув…

не вмів, а тепер умію…

на наступному уроці я хочу…

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Вивчити параграф підручника, перевірити себе за асоціативною схемою.

Творче завдання. Напишіть приклади хімічних реакцій, з якими ви зустрічалися у побуті та визначте їх ознаки.

Практична робота 2. Дослідження фізичних і хімічних явищ

Цілі: продовжити формування навичок роботи з хімічними речовинами й лабораторним устаткуванням; перевірити знання техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії; поглибити знання про фізичні й хімічні явища, умови їх протікання, ознаки хімічних реакцій; експериментально визначити рівень засвоєння знань про хімічні реакції.

Тип уроку: практичне застосування знань, умінь і навичок.

Форма роботи: виконання експерименту, складання звіту, висновки.

Обладнання: пробірки, нагрівальний прилад, пробіркотримач, предметне скло, кристалічний натрій хлорид, гранули цинку; розчини хлоридної кислоти, аргентум нітрату, калій перманганату, ферум(ІІ) сульфату із сульфатною кислотою.

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Повторення правил техніки безпеки в кабінеті хімії, під час проведення хімічного експерименту, інструктаж перед початком практичної роботи

ІІІ. Тестові завдання за варіантами

«Ключ» до тесту - допуск до практичної роботи.

Варіант І

1. Явища, під час яких відбувається зміна речовини, називаються:

а) хімічними; б) фізичними; в) історичними.

2. З наведених явищ виберіть хімічні:

а) горіння іменинних свічок; б) утворення іржі на цвяхах; в) кипіння води.

3. З наведеного переліку виберіть складні речовини:

а) N2; б) K2SO3;

в) CuS; г) Fe; д) H2Se.

4. Відносна молекулярна маса молекули K2SO3 дорівнює:

а) 87; б) 126; в) 158.

5. Масова частка Калію в молекулі K2SO3 дорівнює:

а) 24,6 %; б) 49,4 %; в) 20,2 %.

Варіант ІІ

1. Суміші відрізняються від хімічних сполук:

а) складом; б) агрегатним станом; в) кольором.

2. З наведених явищ виберіть хімічні:

а) горіння ялинкової гірлянди; б) утворення інею; в) скисання молока.

3. З наведеного переліку виберіть складні речовини:

а) KMnO4 ; б) Cu;

в) NaOH; г) H2; д) CO2.

4. Відносна молекулярна маса молекули KMnO4 дорівнює:

а) 158; б) 126; в) 110.

5. Масова частка Калію в молекулі KMnO4 дорівнює:

а) 49,4 %; б) 24,6 %; в) 34,8 %.

Ключі

Варіант І: 1 — а; 2 — а, г; 3 — в; 4 — б; 5 — б.

Варіант ІІ: 1 — а; 2 — б, г; 3 — а; 4 — б; 5 — в.

 IV. Виконання практичної роботи за інструкцією

Інструкція

Дослід 1. Зміна агрегатного стану речовини

Налийте в пробірку 2 мл води, закріпіть пробірку в пробіркотримачі й, дотримуючи правил техніки безпеки, прогрійте пробірку в полум’ї спиртівки до кипіння. Що спостерігаєте? Акуратно піднесіть до отвору пробірки предметне скло. Що спосте- рігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 2. Дослідження фізичних процесів під час розчинення

Налийте в пробірку 1 мл води,додайте шпателем приблизно 1 г соли й розмішайте скляною паличкою. Що спостерігаєте? Скляною паличкою перенесіть дві-три краплини розчину на предметне скло, дотримуючись правил техніки безпеки, нагрійте. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 3. Виділення газоподібних речовин у результаті хімічних реакцій

Налийте в пробірку 1–1,5 мл хлоридної кислоти (HCl), опустіть дві гранули цинку. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 4. Випадіння осаду в результаті хімічної реакції

Налийте в пробірку 1–1,5 мл хлоридної кислоти (HCl) і додайте дві-три краплини аргентум нітрату AgNO3 ( ). Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 5. Зміна забарвлення в результаті хімічної реакції

Налийте в пробірку 1 мл рожевого розчину калій перманганату, по краплинах додайте розчин ферум(II) сульфату. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Зробіть узагальнюючий висновок про фізичні та хімічні явища.

V. Оформлення звіту про виконану роботу в зошиті, висновків з роботи

VI. Домашнє завдання

Повторити параграф про хімічні та фізичні явища, хімічні реакції.

Творче завдання. Складіть розповідь про фізичні та хімічні явища, що вас оточують.

    Тема. Повітря, його склад.

   Мета:

вивчити склад повітря, ознайомити учнів із роботами Лавуазьє про встановлення складу повітря, сформувати уявлення про повітря як суміш газів, розкрити взаємозв'язок хімії, людини, природи, показати, що головною причиною забруднення природи є людина;

розвивати логічне мислення, пізнавальний інтерес;

виховувати думку, що знання хімії - основа запоруки їхнього здоров'я, екологічно чистої природи.

   Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва.

   Базові поняття та терміни:  кисень, Оксисен, повітря,суміш, чиста речовина                                                                                                               Тип уроку: комбінований

                                                                          

Хід уроку

I.                    Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1.Що таке суміші?

2.Чим відрізняються суміші від чистих речовин?

3.Як можна відрізнити суміш від чистої речовини?

4.Як можна розділити суміш на індивідуальні речовини?

III.Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми та мети уроку

IV.Вивчення нового матеріалу

Історія відкриття складу повітря

Тривалий час вчені не надавали собливого значення вивченню газів. Дослідження у галузі пневматичної хімії почали з’являтися тільки в другій половині XVIII століття. Одержання окремих газів і вивчення їх властивостей стали можливими завдяки винаходу пневматичної ванни, тобто приладу для одержання й збирання газів.

 Першим хіміком-пневматиком був англієць Дж. Блек. Досліджуючи луг, він одержав вуглекислий газ. Дослідження Блека продов­жив англійський учений-самоук Генрі Кавендіш. Він першим дослі­див і описав водень.Кавендіш досліджував склад повітря, відібраного в різних місцях (на горі, в лісі). Склад повітря всюди виявився однаковим, що спростувало розповсюджені в той час уявлення. Сучаснику Кавендіша, англійському вченому-аматору Прістлі на­лежить пріоритет відкриття 1774 року кисню. Прістлі знайшов, що після згоряння горючих речовин об’єм взятого для дослідів повітря зменшується на 1/5 і повітря стає не придатним для горіння й дихання. Прістлі помітив, що повітря, не придатне для дихання, знову набуває звичайних властивостей, якщо помістити в нього на якийсь час рослину. 

На жаль, Блек, Кавендіш і Прістлі були прихильниками теорії флогістону й не змогли правильно витлумачити результати своїх дослідів. Одержані гази вони називали «зв’язаним повітрям», не розуміючи, що відкрили індивідуальні речовини.

 Величезна заслуга у вивченні складу повітря належить французькому вченому Антуанові Лавуазьє.  Лавуазьє за освітою був юристом, але велику частину свого часу присвячував природничим наукам. 1774 року, аналізуючи результати своїх дослідів із спалювання речовин, Лавуазьє дійшов висновку, що повітря — це не просте тіло, як гадали вчені того часу, а суміш різних за властивістю речовин. Одна з частин суміші підтримує горіння й бере участь у диханні. Згодом Лавуазьє встановив, що ця частина повітря має киснеутворюючу властивість,  тому що після згоряння в ній різні речовини перетворюються на кислоти. У зв’язку з цим з’явилася назва «оксиген», тобто той що народжує кислоти, чи кисень. Вивчаючи іншу частину повітря, Лавуазьє встановив, що вона не підтримує дихання та горіння  (миші поміщені в це повітря, швидко гинули). Цю частину повітря він  назвав «азотом», що французькою означає «безжиттєвий». Вважається, що пріоритет у вивченні й встановленні складу повітря належить Лавуазьє. Незважаючи на те, що вчений встановив не всі відомі сучасній науці компоненти повітря, він відкрив два головних   гази, вивчив і описав їх властивості, визначив їх об’ємні співвідношення.

2.Склад повітря

Розповідь з елементами бесіди.

Що ж таке повітря? Незважаючи на те, що людина живе на дні "повітряного океану", вона вивчила повітря значно пізніше, ніж інші речовини. Це пояснюється тим, що повітря невидиме, не має ні запаху, ні смаку. Лише наприкінці XVIII століття А.Лавуазьє визначив склад повітря. До його складу входять: азот - 78%, кисень - 21%, вуглекислий газ - 0,03%, аргон - 0,93%. Отже, повітря – складна суміш газів

 Склад повітря:

Газ		Частка газу, % (округлене)
Назва	Формула	об'ємна	масова
Азот	N2	78	75,5
Кисень	02	21	23
Аргон	Аг	0,93	1,3
Карбон (IV) оксид	С02	0,03	0,05
Інші		0,04	0,15

У повітрі є ще пил, водяна пара і домішки різних газів: сульфуру (IV)  оксиду SO₂, метану СН₄, амоніаку NНз, карбон (ІІ) оксиду СО тощо. Вони шкідливі для довкілля і здоров'я людини, забруднюють атмосферне повітря.

3.Охорона атмосфери від забруднення           

       -створення безвідходних технологічних процесів;                    

       -винесення великих потужних підприємств за межі міст;                 

       - створення заміських кільцевих шляхів для транспорту;                        

       - переведення міського транспорту на електротранспорт;                                                                                   

       - встановлення на заводських і фабричних трубах пило газовловлювачів;                                                                                                           - озеленення міст і сіл.

V.Узагальнення та систематизація знань                                   

                Метод «Мозковий штурм»                                                                              

       - Які гази входять до складу повітря?                                                                            

    - Яких газів в повітрі найбільше

- Зівдки походить назва газу «азот»                                                                           

    - Які гази утворюють групу інертних газів? 

VI. Підсумок уроку.

VII. Домашнє завдання                                                                                                    

       Опрацювати параграф  підручника.                                                                                  

   Творче завдання: підготувати повідомлення « Способи охорони повітря від забруднення»

Тема. Закон збереження маси  речовини під час хімічних реакцій

   Мета:      

ознайомити учнів із законом збереження маси   речовини,розкрити  суть цього закону, сформувати уявлення про роботи А.Лавуазьє, М.Ломоносова в цій галузі, пояснити значення закону збереження маси в хімії;

розвивати пізнавальний інтерес, логічне мислення;

виховувати самостійність,бережливе ставлення до навколишнього середовища

   Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва,  портрет М.В.Ломоносова,  терези,  двоколінна пробірка з гумовою пробкою,  розчин барій хлориду і натрій сульфату                                                              

   Базові поняття та терміни:атом, молекула, закон збереження маси речовини                                           

   Тип уроку: комбінований                                                                                                                                        

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань.  Мотивація навчальної діяльності                                                                                                   

     1.Яка біологічна роль кисню?                                                                                                      

     2. Порівняти властивості кисню та Оксигену.                                                                                              

     3. Де застосовують кисень? 

I.                    Оголошення теми,мети уроку

IV. Вивчення нового матеріалу                                                                                               

1.Короткі відомості з історії відкриття закону збереження маси

          Закон збереження маси був відкритий великим російським вченим  Михайлом Васильовичем Ломоносовим 1748 року.Ломоносов вивчав процеси горіння. Він був переконаний, що пояснення цього явища попередніми вченими були непереконливими. Він вивчав досліди Бойля. Як відомо, Бойль прожарював метали в запаяних скляних посудинах. Він добував металічну золу, а потім зважував її. Вага цієї золи була завжди більша від ваги узятого металу. Бойль припускав, що збільшення ваги золи пояснюється переходом «теплороду» від вогню до металів.Ломоносов підготував скляні посудини, наповнивши їх свинцевими, залізними й мідними ошурками, й запаяв.Він зважив посудини й почав нагрівати їх у великій печі. Свинцеві ошурки розплавилися; сріблясто-білі краплі, які виблискували, швидко покрилися сірувато-жовтим нальотом. Червоні ошурки міді перетворилися на чорно-коричневий порошок. Залізні ошурки почорніли. Після досліду Ломоносов зважив посудини. Але терези показали що вага всіх посудин залишалася незмінною! Це суперечило прийнятим на той час поняттям.Ломоносов замислився. А що ж із золою металів? Треба порівняти її вагу з вагою металу. Наступного дня вчений повторив дослід. Він  зважив ошурки до запаювання посудини. Після прожарювання знову зважив посудини, потім відкрив їх і зважив добуту металічну золу. Зола була важчою від раніше взятого металу!Ці досліди спростовували думку Роберта Бойля. Метали не з’єднуються з «теплородом»: адже вага посудини не змінюється.  І все ж таки зола виявилася важчою. Однак у посудині була  деяка кількість повітря... Можливо, метали з’єднуються  з молекулами повітря? Оскільки металічна зола в посудині стала важчою, виявляється, що повітря, яке знаходилося в посудині, зменшилось у вазі на стільки ж. Без надходження зовнішнього повітря вага  металу залишиться незмінною!  Це було воістину велике відкриття, завдяки якому вдалося сфор­мулювати й основний закон хімічної науки. Ломоносов писав: «Усі зміни в натурі, які трапляються такого суть стану, що скільки в одного тіла забирається, стільки додасться до іншого; так, коли де убуде трохи матерії, то збільшиться в іншому місці…» Багато пізніше аналогічні досліди проводив французький вчений А. Лавуазьє.  Тому зараз закон збережен­им маси часто називають законом Ломоносова -  Лавуазье.                                                                                                                   

  2. Доведення закону збереження маси Лавуазьє                                                                                                                                                                                        Питання про те, що таке процес горіння, цікавило всіх хіміків XVIII ст. 1772  року Лавуазьє спільно з іншими хіміками придбав алмаз. Він помістив цей алмаз у закриту посудину й нагрівав доти, поки алмаз не зник. При цьому утворився вуглекислий газ. У такий спосіб було переконливо доведе­но, що алмаз складається з Карбону й, отже, алмаз ближчий до вугілля, ніж усі інші речовини. Продовжуючи свої досліди, Лавуазьє нагрівав у закритих посудинах обмеженим об’ємом повітря такі метали, як олово й свинець. Спочатку на поверхні обох металів утворювався шар окалини, але певної миті іржавіння припинялося. На той час уже було відомо, що окалина важить більше, ніж нам метал; однак, коли після нагрівання Лавуазьє зважив посудину разом з всім вмістом (металом, окалиною, повітрям тощо), виявилося, що вона   важить рівно стільки ж, скільки й до нагрівання. Із цих даних випливало, що коли, частково перетворившись на окалину,  метал збільшив свою вагу, то щось іще з того, що містилося в посудині, втратило еквівалентну кількість ваги. Це «щось іще» могло бути й повітрям. Однак у цьому випадку в посудині повинен був утворитися вакуум. Справді коли Лавуазьє відкрив посудину, туди спрямувалося повітря, й вага посудини та її вмісту збільшилася.У такий спосіб Лавуазье показав, що метал перетворюється на окалину  результаті приєднання порції звичайнісінького повітря. Окалина важча за метал, з якого вона утворилася, рівно на стільки, скільки важить кількість повітря, що сполучилося з металом. Горіння дерева також супроводжується приєднанням повітря, але збільшення ваги в цьому випадку не спостерігається, оскільки новоутворена речовина — вуглекислий газ —вивітрюється в атмосферу. Зола, яка залишилася, є легшою від згорілого дерева. Якби горіння дерева проходило в закритій посудині й гази, що утво­рюються при цьому, залишалися б у ній, тоді б можна було показати, що вага золи плюс вага газів, що утворилися, плюс вага того, що залишилося  від повітря,  дорівнює початковій вазі дерева й повітря. Обмірковуючи результати проведених дослідів, Лавуазьє  довів,  що враховуючи всі речовини, що беруть участь в реакції, то змін спостерігатися не буде. Сучасне формулювання закону збереження маси: загальна маса речовин, що вступили в хімічну реакцію, дорівнює загальній масі речовин, утворених у результаті реакції.                                                                     

3. Суть закону  збереження маси речовини                                                                                                                 Демонстрація                                                                                                                        

              В двоколінну пробірку помістимо розчини барій хлориду й натрій сульфату. Пробірку закриваємо пробкою  й підвішуємо до терезів. За допомогою важків терези переводимо у стан рівноваги. А після цього  ( обов' язково із закритим аретиром) вміст двох колін пробірки змішуємо. У результаті реакції розчин стає каламутним, а після повторного зважування виявляємо, що маса пробірки з її вмістом змінилася.                                                                                                                  

 Розповідь вчителя                                                                                                                                                                                                                                                          

Значення закону  збереження маси полягає ось у чому:                                                     

1.Він підтверджує,що речовини не зникають баз сліду й не утворюються з нічого;                                                                                                            2.Підтверджується висновок про те,що суть хімічних реакцій полягає в перерозподілі атомів вихідних речовин й утворені нових сполук;                                                                          

 3.Завдяки йому можна складати рівняння реакцій і робити за ними розрахунки.                                                                                                                                                                        Межі застосування цього закону – хімічні перетворення.

                                                                                                                                                                           

V.Узагальнення та систематизація  знань                                                                     

    Виконання завдань
1. Під час розкладання води під дією електричного струму утво­рилося 0,6 г водню й 4,8 г кисню. Яка маса води, що розкла­лася?                                                                                

              Дано:                            

 m (H₂) = 0,6 г                                                                            

 m(H₂O) -?                                                                                                                                                                                                                    

Виходячи із закону збереження маси речовини  маємо:                                    

     m(O₂) = 4,8 г                                                                                                                                             m(H₂) + m(O₂) = m(H₂О), отже  m(H₂O) = 0,6  + 4,8 = 5,4 г                                                                                                                                                                  

Визначте масу кальцій оксиду, який утворюється при взаємодії 3,43 г кисню й 8,57 г кальцію.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф                                                                                                       

Творче завдання: знайти цікаву інформацію з біографії М.В. Ломоносова та А. Лавуазьє

Тема:  Хімічні рівняння.

Цілі уроку:

дидактичні:   повторити і розширити знання про хімічні реакції; сфор­мувати уявлення про хімічне рів­няння як умовне зображення хі­мічної реакції; пояснити правила складання рівнянь хімічних реак­ції, підбору коефіцієнтів, спира­ючись на закон збереження маси речовини; сформувати навички складати хімічні рівняння, під­бирати коефіцієнти;

розвивальні: формувати системність мислення, розвивати вміння пра­цювати з підручником та дидак­тичним матеріалом;

виховні:  виховувати дисципліно­ваність, уважність; здійснюва­ти міжпредметні (математика) та внутрішньопредметні (закон збе­реження маси речовини) зв'язки.

Обладнання:  Періодична система хімічних елементів Д. І. Мен­делєєва.

Базові поняття та терміни: атом, молекула, речовина, хімічна реакція, закон збереження маси, рівняння хімічних реакцій.

Тип уроку: формування нових знань, умінь та навичок.

Методи та прийоми: розповідь учите­ля з поясненням, робота учнів з опорним конспектом, підруч­ником, дидактичним матеріалом, групова та індивідуальна робота учнів, ігрові моменти, пояснювально-ілюстративні: бесіда, розповідь; прак­тичні: виконання вправ.

Хід уроку   

I. Організаційний етап. 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Світ хімічних реакцій різноманітний й таємничий. Наука хімія розкриє деякі його таємниці..

А що ж таке хімія? (хімія – наука о речовинах та їх перетвореннях)

Як можна по-іншому назвати хімічні перетворення? (хімічна реакція)

Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «реакція»         

  Що таке хімічна реакція? Доведіть, що наступне явище – це хімічна реакція

  Але спочатку пригадаємо правила ТБ

  

Проведення дослідів вибірковими учнями

1. NaOH + ф-ф  - поява малинового забарвленя
2. HCl + Na₂CO₃ – виділення газу
3. BaCl₂ + H₂SO₄ – випадіння осаду

Які ще є ознаки хімічних реакцій?

Наведіть приклади хімічних реакцій, які ви спостерігали у побуті?

У чому полягає сутність хімічної реакції?

Що відбувається з молекулами та атомами в результаті хімічної реакції.

Сформулюйте закон збереження маси речовини? Ким він був відкритий? У чому полягає сутність хімічної реакції з точки зору закону збереження маси?

А що таке хімічна формула? Що вона показує?

У Вас на партах є шифровки, давайте їх разгадаймо - прочитаємо и розшифруємо формули. (Гра «Дешифровщик»).

На картках формули 4-х речовин: SO₃, HNO₃, 2K₂SiO₃, 3CuCl_2.

Розставляючи коефіцієнти, слід пам'ятати такі правила:

—коефіцієнт показує число молекул або окремих атомів у рівнян­ні реакції;

—коефіцієнт ставиться тільки перед хімічною формулою;

—коефіцієнт стосується всіх атомів, із яких складається молеку­ла, перед якою він стоїть:

—  індекс показує число атомів елемента (або груп атомів) у складі

молекули;

—коефіцієнт 1, як і індекс 1, не записується.

 III. Оголошення теми і мети уроку

 А тепер відкрийте будь-ласка зошити і запишіть число й тему уроку: «Рівняння хімічних реакцій». Учні формулюють мету уроку, яка записується на дошці. (Ми повинні навчитися записувати ті процеси, які відбуваються в результаті хімічних реакцій)

        VI.  Вивчення нового матеріалу

1.       Сутність хімічної реакції та її схема.

Розповідь учителя з елементами бесіди

Отже, вам відомо, що сутністю хімічних реакцій є утворення но­вих речовин із вихідних речовин, під час якого проходить перегрупу­вання атомів, які входять до їх складу.

— Як можна стисло записати таке перетворення?

(Реагенти —> Продукти реакції)

Вчитель

Розповідь учителя

Складемо, наприклад, рівняння реакції утворення води Н₂О – основна речовина життя. Вода складається з атомів Оксигену та Гідрогену.

Отже, для її добування необхідні прості речовини, одна з яких складається з атомів Оксигену (кисню О₂), а друга — з атомів Гідрогену (водень Н₂).

У лівій частині рівняння записуємо вихідні речовини (реагенти) О₂ і Н₂, а у правій — продукт реакції Н₂О:

                 Н₂ + O₂ →Н₂О

Цей схематичний запис називається схемою хімічної реакції. У лівій частині наведеного рівняння записана одна молекула воднб й одна молекула кисню, які складаються з двох атомів Гідрогену й Оксигену (відповідно) — це реагенти. У правій частині рівняння записана одна молекула води— продукт реакції.

Схема реакції є тільки її якісною характеристикою. Кількісну характеристику реакцій відбиває закон збереження маси речовин. Відповідно до цього закону число атомів різних елементів під час хімічної реакції не змінюється. Число атомів одного елемента до і після реакції мають дорівнювати. Це має бути відображено в схемі хімічної реакції, тоді вона стає хімічним рівнянням.

2. Рівняння хімічних реакцій.

Це ще не є рівнянням реакції - це схема ре­акції. Для того щоб схема перетворилася на рівняння, необхідно зрівняти число атомів кожного елемента в лівій і правій части­нах.

Число атомів зрівнюють за допомогою коефіцієнтів.

Для цього необхідно розставити коефіцієнти — цифри перед хімічними формулами, які вказують число молекул (атомів). Як видно, у лівій і правій частинах схеми по одному атому Карбону, але в лівій частині два атоми Гідрогену (одна молекула водню), а в правій - - чотири атоми (у складі однієї молекули метану). Це суперечить закону збереження маси. Щоб це виправити, перед формулою водню в правій частині рівняння необхідно поставити коефіцієнт 2:

                2 Н₂ + O₂ →2 Н₂О

Тепер в обох частинах рівняння число атомів Гідрогену та Карбо­ну однакове. Щоб підкреслити, що коефіцієнти розставлені, стрілку між реагентами і продуктами в рівнянні можна замінити знаком « = Тепер число атомів усіх елементів однакове, отже, коефіцієнти розставлені правильно.

Число атомів у лівій частині дорівнює числу атомів в правій час­тині І обумовлена цім рівність мас речовин є доказом правильності розташування коефіцієнтів.

Рівняння хімічної реакції — це умовний запис хімічних перетворень за допомогою хімічних формул і коефіцієнтів.

Умовно записувати хімічні реакції намагалися ще в середні віки. Однак тоді алхіміки притаювали свої знання та зашифровували за­писи. Зараз рівняння хімічних реакцій записують на основі загально­прийнятих положень, які може прочитати будь-яка людина, знайома з основами хімії. Якщо говорити про те, що символи хімічних еле­ментів — це літери хімічної мови, тоді формули сполук — це слова, а рівняння реакцій — цілі вислови.

VII. Узагальнення та закріплення знань учнів

          Робота біля дошки

1. Цю реакцію кожний з нас робив (демонстрация горения бенгальского огня) Магній + Кисень =
2. Алюміній + Йод + вода=
3. Луг + ф-ф + кислота=

Хімічна пауза

VII. Узагальнення та закріплення знань учнів

Виконання завдань

1.  Розставте коефіцієнти в таких схемах реакцій:

     Мg + HCl → Мg Cl₂  + H₂

             Сa+ О₂ → СaО;

             КNО₃  → КNО₂ + О_2;

             АgВг →Аg+ Вг₂;

     Li + Н₂О →LiОН + Н₂.

2.       Допишіть рівняння хімічних реакцій:

… + O₂ → CO₂

Ba + … → Ba S

… + Cl₂ → Al Cl ₃

Na + O₂ → …

Al + … → Al₂O₃

4. Складіть рівняння реакцій:

а) Унаслідок взаємодії водню Н₂ і кисню О₂ утворюється вода Н₂О;

б) під час горіння (взаємодії з киснем О₂) залізного порош­ку Fе утворюється ферум(Ш) оксид Fе₂O₃

5. Запишіть рівняння взаємодії і доберіть коефіцієнти таких про­стих речовин:

а) водень та азот;

б) калій і хлор;

в) кальцій і кисень,

г) алюміній і йод;

д) магній і бром.

Складаючи рівняння реакцій, враховуйте, що молекули хлору, кисню, йоду та азоту складаються з двох атомів.

VIII. Підбиття підсумків уроку.

IX. Рефлексія

Що головне було на уроці?

Чого навчились?

Де в майбутньому ви зможете викорис­товувати набуті знання і вміння?

X. Домашнє завдання

1. Опрацювати §    підручника

2. Виконати завдання з роб зош

Тема: Добування кисню в лабораторії. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор.

Мета: Ознайомити учнів з киснем як простою речовиною, утвореною хімічним елементом Оксигеном, історією відкриття кисню. Показати добування кисню в лабораторії. Дати поняття учням про реакції розкладу, каталізатор. Розвивати логічне мислення. Виховувати активність, увагу, інтерес до знань і прагнення їх набути.

Тип уроку: Засвоєння нового матеріалу.

Форма уроку: усний журнал.

Методи і прийоми: фронтальна бесіда, виконання завдань випереджального характеру, демонстрація, робота з підручником, самостійна і колективна робота.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва, таблиця лабораторний штатив, посудина з водою, спиртівка, сухі пробірки, корок з газовідвідною трубкою, тліюча скібка, KMnO₄, Н₂О₂, МnО₂

Епіграф: Кисень – найпоширеніший газ,

                І знати ми його повинні.

                Трьома ученими ураз

                Відкритий був він,

                А людині

                Потрібний він завжди і всюди.

                Без нього жити не можуть люди.

                                            Структура уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізаія опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів..

Характеристика Оксигену як хімічного елемента.

Хімічний знак – О

Відносна атомна маса Ar(O)= 16

Хімічна формула речовини – О₂

Відносна молекулярна маса Mr(O₂)= 32

Валентність Оксигену рівна двом.

Вставте пропущені слова (Оксиген або кисень) у фрази:

І варіант.

А) …підтримує горіння й дихання.

Б) Молекула… складається із двох атомів…

В) Рідкий… блакитного кольору.

Г) У повітрі міститься 21% …

ІІ варіант.

А) Атом… позначається О.

Б) Ми дихаємо повітрям, до складу якого входить…

В) … входить до складу води.

Г) … - газоподібна речовина.

ІІІ Вивчення нового матеріалу.

Усний журнал.

Сторінка 1.     

Історія відкриття кисню.

Світовий пріоритет відкриття кисню належить китайським вченим(VIII ст. Мао Хоа)

В Європі кисень відкрили в XVIII ст.

1771р швед К. Шеєле

Карл-Вільгельм Шеєле (1742—1786)

Майже одночасно з Прістлі у 1772 році відкрив кисень. Але своє відкриття опублікував пізніше, ніж Прістлі.

У 1771 р. Шеєле спостеріг цікаве явище: яку б речовину він не спалював у

закритій посудині, кількість повітря в ній обов'язково зменшувалось на одну п'яту об'єму. До цього часу хіміки були впевнені, що повітря — це однорідна речовина, яку далі ділити не можна. А в Шеєле виходило, що п'ята частина повітря чимось відрізняється від решти чотирьох Шеєле зміг зібрати відкрите ним «вогняне повітря» в окрему посудину й переконатись, що воно чудово підтримує горіння і дихання. Але справжньої природи кисню, його ролі в процесі горіння вчений не розгадав, бо теж був прибічником теорії флогістону.

Відкриття Шеєле не для всіх було новиною. У 1756 р., за 15 років до Шеєле, російський вчений М.В.Ломоносов, під час дослідів, які він проводив в «запаяних преміцно скляних посудинах», упевнився в тому, що об'єм повітря в скляних посудинах після прожарювання в них металів зменшився на одну п'яту. Далі він встановив, що ті чотири частини повітря, які залишились в посудині, не сполучаються із металом і не підтримують горіння. Але ці відкриття на той час не стали широко відомими; пізніше вони стали підґрунтям закону збереження маси речовини.

1774р англієць Дж. Прістлі

Джозеф Прістлі (1733—1804)

Англійський хімік, філософ. Служив пастором місцевої каплички, був літературним секретарем лорда Шельберна, а вільний час віддавав науковим дослідженням. Був членом Королівського Лондонського товариства, нагороджений Великою золотою медаллю. Почесний член Петербурзької Академії наук (1780).

У 1774 р., розкладаючи меркурій(П) оксид за допомогою сонячного світла, яке проходить крізь лінзи, побачив, що з окалини виділяється газ. Але який? На це питання він не зміг відповісти. Згодом відповідь знайде інший... Щоправда, деякі властивості нового газу він дослідив: свічка горить у ньому особливо яскраво, миша в посудині з ним теж добре почувається.«Оскільки я вважаю цілком доведеним, — писав він, — що придатність повітря для дихання залежить від його здатності захоплювати флогістон, який виділяється з легенів, цей вид повітря можна безпомилково назвати позбавленим флогістону». Прістлі не знав, що відкритий ним газ — основа життя на Землі, основа дихання і горіння. У своїх працях учений спробував пояснити відкрите ним явище, але з точки зору теорії флогістону

Особливе значення в історії відкриття кисню мають праці А. Лавуазьє. У 1775 році він встановив, що кисень складова частина повітря, Оксиген входить до складу кислот і багатьох інших речовин. А. Лавуазьє дослідив кисень і створив кисневу теорію горіння, яка прийшла на зміну флогістону.

Антуан Лоран Лавуазье (1743—1794)

Французький хімік, народився і жив у Парижі. Перевіряючи досліди Прістлі, протягом 12 днів нагрівав реторту зі ртуттю, аж поки ртуть не вкрилась червонуватим нальотом оксиду. Зрозумів, що при цьому відбувається процес, подібний горінню. Під час досліду Лавуазьє  все  ретельно зважує. Результати такі ж, як у Прістлі.

Продовжуючи свій дослід, вчений ще більше прожарює меркурій(ІІ) оксид, поклавши його у реторту, з'єднану з посудиною для збирання газу. Оксид розклався на чисту ртуть і «повітря», що чудово підтримує  горіння.

Лавуазье довів, що повітря — суміш речовин. Він правильно пояснив і процес горіння: ніякого флогістону немає. Горіння — це процес сполучення різних речовин з новим, не відомим раніше газом. Лавуазьє дає йому назву «оксигеніум» («той, що народжує кислоти») — кисень. Ця назва не зовсім точна (бо є безкисневі кислоти), але залишилась за ним до наших днів.

Сторінка 2.

Добування кисню в промисловості.

Кисень в  промисловості добувають з повітря. Спочатку повітря сильно охолоджують, перетворюючи його на рідину. Потім температуру зрідженого повітря поступово підвищують. Першим виділяється азот (Ткип= -196⁰С)., а рідина збагачується на кисень (Ткип= -183⁰С)

Сторінка 3

Добування кисню в лабораторії.

Речовини, з яких добувають кисень лабораторії: KMnO₄, H₂O₂, KClO₃, HgO.

Хімічні реакції, під час яких з однієї складної речовини утворюється дві або більше нових речовин називаються реакціями розкладу

2KMnO₄= K₂MnO₄+MnO₂+O₂↑

Сторінка 4.

Каталізатори.

Не всі оксигеновмісні речовини під час нагрівання швидко розкладаються з виділенням кисню. Щоб прискорити реакцію, використовують спеціальні речовини.

Демонстрація досліду. Добування кисню розкладом гідроген пероксиду Н₂О₂.

        MnO₂

H₂O₂  H₂O + O₂

Каталізатори – це речовини, які змінюють швидкість хімічної реакції, але не входять до складу її продуктів.

            В живих організмах також є каталізатори, які впливають на швидкість хімічних реакцій. Це – біокаталізатори, або ферменти. Так, гідроген пероксиду можна розкласти, якщо у пробірку, де він знаходиться, опустити декілька листків елодеї або шматочок картоплини. Спостерігатимемо виділення бульбашок газу. Не важко переконатися, що це кисень.

Сторінка 5.

Узагальнення знань, умінь, навичок учнів.

Кому належить відкриття кисню?

Як можна добути кисень в лабораторних умовах?

Які реакції називають реакціями розкладу?

Що таке каталізатор?

Хімічна естафета.

Яку масову частку становить Оксиген у складі піску SiO₂ та глюкозі C₆H₁₂O₆?

Розташуйте речовини в порядку збільшення в них масової частки Оксигену: NaNO₃, HgO, KCIO₃, KMnO₄. Яку із цих сполук доцільніше використовувати для добування кисню?

Домашнє завдання §    .

Творче завдання. Скласти вірші, загадки, кросворди, оповідання про кисень.

    Практична робота  4.  Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання, доведення його наявності

   Мета: 

ознайомити з лабораторним способом добування кисню, виробляти навички розпізнавання кисню, збирання його,

розвивати логічне мислення, пізнавальний інтерес, продовжити формувати навички роботи з    лабораторним обладнанням і    хімічними  реактивами, дотримуватись правил техніки безпеки; 

виховувати бережливе ставлення до обладнання,  реактивів та власного здоров’я.

   Обладнання та реактиви:  лабораторний штатив із тримачем, нагрівний прилад з відкритим полум’ям, штатив із пробірками, суха пробірка з газовідвідними трубками, хімічна склянка для збирання кисню, скляна пластинка, 30% -й розчин гідроген пероксиду (пергідроль), деревна вуглинка (розміром з горошину), вапняна вода; речовина, що прискорює розкладання пероксиду; пісок

   Базові поняття та терміни:  гідроген пероксид, кисень, витіснення

   Тип уроку:  урок комплексного застосування знань, практична робота

Хід уроку

 І. Організаційний момент

   1. Повторення правил техніки безпеки                                                                      

  Пергідроль (30%-й розчин гідроген пероксиду) — їдка речовина! У разі потрапляння на шкіру може призвести до слабких опіків. Знебарвлює одяг. У разі потрапляння пергідролю на шкіру або одяг його необхідно змити проточною водою. Якщо цього не зробити вчасно, можливе утворення опіку, при цьому відбувається пощипування шкіри та забарвлення її в білий колір. Не лякайтеся: неприємні відчуття швидко минуть, а біла пляма зникне через 2-3 години. Побіління одягу в разі дії пергідролю усунути неможливо — барвник руйнується назавжди.  

2. Інструктаж з проведення практичної роботи

Розповідь учителя

 Учитель пояснює принципи оформлення результатів практичної роботи в зошитах.

 Учитель розповідає про порядок проведення практичної роботи.

( Робота виконується згідно інструкції в зошиті для лабораторних дослідів та практичних робіт).

ІІ. Проведення практичної роботи

     1. Інструктаж з БЖД                                                                                                                                      

        2.    Виконання роботи                                                                                      

Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання, доведення його наявності

Послідовність дій	Запитання,завдання	Спостереження, відповіді, рівняння реакцій
1. У пробірку з 2 мл гідроген пероксиду (цей реагент у пробірку наливає вчитель)   лопаточкою або шпателем внесіть трохи речовини, що призводить до розкладу гідроген пероксиду.
2. Потім пробірку закрийте пробкою з газовідвідною трубкою. Кінець трубки опустіть у склянку.
3.Через 2-3 хв. опустіть у склянку скіпку, що жевріє (видає вчитель), та відразу ж вийміть її. Якщо скіпка у склянці яскраво спалахнула, зачекайте ще кілька хвилин, потім вийміть газовідвідну трубку й накрийте склянку скляною пластиною.	1.Опишіть, що відбувається у пробірці в процесі добування кисню. 2.Опишіть, що залишається у пробірці після закінчення реакції. 3.Чому загоряння скіпки свідчить про наявність у склянці кисню? 4.Запишіть рівняння розкладу гідроген пероксиду Н2О2. 5.Яка речовина сприяє розкладу гідроген пероксиду, чим вона є в реакції?

Висновок   Кисень можна добути шляхом розкладу ________     під дією ________________, який є ____________________________________.       

Довести наявність кисню можна за допомогою _________________________, вона                      .                                                                          

III.   Підбиття підсумків уроку

IV.  Домашнє завдання

Повторити вивчений матеріал

Тема. Хімічні властивості кисню: взаємодія з вуглецем, сіркою, фосфором. Реакції сполучення. Поняття про оксиди

 Цілі: ознайомити учнів з хімічними властивостями кисню на прикладі його взаємодії з вуглецем, сіркою, фосфором; закріпити й розширити знання учнів про хімічні реакції, уміння складати рівняння хімічних реакцій; дати уявлення про реакції сполучення, про оксиди як складні речовини.

Тип уроку: комбінований.

Форми роботи: розповідь, демонстраційний експеримент, фронтальне опитування.

Обладнання: прилад для одержання кисню, порошок сірки, вугілля, червоний фосфор, ложка для спалювання речовин, спиртівка.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

 II. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

• Хімічний символ елемента Оксиген. (О)

• Відносна атомна маса. (16)

• Валентність у сполуках. (II)

• Формула простої речовини кисень. (O2)

• У вигляді якої ще простої речовини Оксиген зустрічається в природі? ( O3 — озону)

• Відносна молекулярна маса кисню. (32)

• Відносна молекулярна маса озону. (48)

• Основне джерело одержання кисню в природі. (Фотосинтез)

• Основний спосіб промислового одержання кисню. (Перегонка рідкого повітря)

• Запишіть на дошці основні способи одержання кисню в лабораторії. (Кілька учнів по черзі записують рівняння реакцій одержання кисню.)

• До якого типу належать реакції одержання кисню? (Розкладу)

• Які речовини називаються каталізаторами? (Речовини, що прискорюють реакції, самі при цьому не витрачаючись)

• Що таке інгібітори? (Речовини, що сповільнюють реакції, негативні каталізатори)

• Назвіть основні фізичні властивості кисню.

• В який спосіб можна зібрати кисень?

• Як перевірити наявність кисню в склянці?

• При цьому використовуються фізичні чи хімічні властивості кисню? (Хімічні)

III. Мотивація навчальної діяльності

Проста речовина кисень підтримує горіння. Кисню, що міститься в повітрі, досить для горіння дров у багатті, природного газу в грубці, вугілля в каміні тощо. Якщо використовувати для горіння чистий кисень, воно відбувається інтенсивніше.

Розгляньмо процес взаємодії кисню з деякими простими речовинами, тобто сьогодні ми вивчимо хімічні властивості кисню.

 IV. Вивчення нового матеріалу

Демонстрація 15. Спалювання неметалів (фосфору, вуглецю, сірки) у повітрі й кисні

Дослід 1. Взаємодія кисню з фосфором (під витяжкою)

У ложку для спалювання речовин набираємо червоний фосфор, підпалюємо його, вносимо в склянку, заповнену киснем. Що спостерігаємо?

З’являється білий димок, це утворюється сполука Фосфору з Оксигеном. Запишемо рівняння реакції.

(Учні записують рівняння і розставляють коефіцієнти.)

4P + 5O2  2P2O5

Висновок. Кисень унаслідок нагрівання енергійно взаємодіє з деякими речовинами, при цьому виділяється тепло і світло.

Такі реакції називаються реакціями окиснення.

Окиснення — це хімічна реакція взаємодії речовин (простих і складних) з киснем.

Горіння — це хімічна реакція, за якої відбувається окиснення речовин з виділенням тепла і світла.

У більшості випадків у результаті цих реакцій утворюються оксиди.

Оксиди — це складні речовини, що складаються з двох елементів, один з яких — Оксиген з валентністю II.

Розгляньмо ще приклади взаємодії кисню з простими речовинами.

 Дослід 2. Взаємодія кисню з вугіллям

У ложку для спалювання речовин кладемо вугілля і вносимо його в полум’я спиртівки. Вугілля розігрівається, але не загоряється. У суміші з азотом повітря кисень взаємодіє з вугіллям повільно.

Тепер внесемо ложку з розігрітим вугіллям у склянку, заповнену киснем. Вугілля швидко згоряє. У колбі нічого не залишається? Куди поділося вугілля?

C + O2  CO2 — карбон(ІV) оксид

Наллємо в ту ж склянку вапняної води, вона каламутніє. Ця реакція використовується для виявлення в повітрі вуглекислого газу CO2:

CO2 + Ca (OH)2  CaCO3 + H2O

Висновок. У чистому кисні реакція горіння відбувається інтенсивніше.

 Дослід 3. Взаємодія кисню із сіркою (під витяжкою)

У ложку для спалювання речовин набираємо сірку, спалюємо на повітрі й у кисні. На повітрі блакитнувате полум’я стелиться на поверхні сірки, процес протікає повільніше. У кисні — яскраве полум’я, процес швидший. Заповнюємо склянку водою, підфарбованою індикатором метиловим оранжевим, вода змінює колір.

Учень записує рівняння горіння сірки в кисні:

S + O2  SO2 — сульфур(ІV) оксид

 Дослід 4. Взаємодія кисню повітря з магнієм

Магнієві ошурки закріплюємо в щипцях, нагріваємо в полум’ї пальника і спостерігаємо реакцію горіння. Записуємо рівняння:

2Mg + O2  2MgO

— До якого типу можна віднести реакції горіння? (До реакцій сполучення)

Реакції сполучення — це реакції, в результаті яких із двох речовин утворюється одна складна.

висновок: кисень взаємодіє з металами й неметалами.

 V. Закріплення матеріалу

Дається завдання за варіантами для самостійної роботи зі взаємоперевіркою. У процесі виконання вчитель консультує окремих учнів.

1. Допишіть рівняння реакції горіння і розставте коефіцієнти.

Варіант І

Zn + O2 

Na + O2 

Al + O2 

Ca + O2 

Si + O2 

Варіант ІІ

Mg + O2 

Li + O2 

Cr + O2 

Cu + O2 

Hg + O2 

2. Проблемне питання.

— А що утвориться внаслідок горіння складних речовин, наприклад природного газу метану?

CH4 + O2 

Два оксиди — CO2 і H2O.

Дописуємо рівняння і розставляємо коефіцієнти.

CH4 + 2O2  CO2 + 2H2O

Самостійно:

CS2 + 3O2  CO2 + 2SO2

VI. Підбиття підсумків

— З якою хімічною властивістю кисню ми познайомилися? (Взаємодія з простими та складними речовинами, горіння)

 VII. Домашнє завдання

Прочитати параграф, відповісти на запитання, виконати вправи. Підготуватися до практичної роботи.

Творче завдання. Скласти схему застосування кисню.